идей нет)) нужно ехать на службу доставки, может после обеда дождь прекратится..
вот и я не хочу людям задерживать обещанное, но погода ужас
Про ожидания к подруге . Как по мне подруга, как минимум не должна подставлять и предавать , а еще держать данное обещание . Сама стараюсь всегда хотя бы этому соответствовать .
Коли з,явилася дитина, пробувала спілкуватися з мамочками, але не змогла. Розмови про "покакав-попісяв-поїв" і все. Інтереси обмежені, на роботу ніхто не хоче, мої слова що я люблю свою роботу і хочу якнайшвидше туди повернутися сприймалися як ненормальні.
Вот по этой причине у меня как-то плавно прекратились отношения со многими подругами, нам в какой-то момент стало неитересно общаться, стало мало общих тем, стали разными ритмы жизни. Мне никогда не было интересно сутками сидеть во дворе в большом мамском коллективе, всегда старалась куда-то пойти, где-то прогуляться с ребенком. Я грезила поскорей выйти на работу; тоже люблю свою работу, свой коллектив.
І взагалі мені здаєтсья, що близьку людину в такому віці уже не знайти (може, помиляюся?), що справжня дружба зароджується здавна. А в такі роки у всіх уже злагоджені компанії.
У мене батьки познайомилися з новими людьми, коли мій брат і їх дочка поступали в університет разом в інше місто. Вже він 10 років, як закінчив, а батьки дружать, їздять в гості один до одного, дзвонять майже щодня.
Ой, пам' ятаю як я перший раз йшла на зустріч форумчанок В обличчя нікого не знала ( як і інші дівчата) Боялася помилитися і пристати до сторонніх людей))) із Светою - Ляля 30 декілька раз пройшли одна біля одної - придивлялися))) Та зустріч вдалася. Про сміялися кілька годин, здавалося, що знайомі вже давно. С тих пір із задоволенням ходжу на зустрічі. Ніколи не було ніяково чи не цікаво. Так що на форумі цілком реально знайти може не подруг, так гарних приятельок точно.
а для мене зустріч форумчанок це лише зустріч форумчанок, і ніхто подругою не став. Взагалі не один раз знайомилася і через інтернет і просто "на вулиці" - і ніхто на довго не затримався, навіть, якщо на той період здавалось, що "я тебе все життя шукала".
Зараз я вважаю чи не єдиним варіантом знайти подругу - це на роботі в колективі. Де дійсно і спілкування постійне, і корпоративи, і інтереси. Хоча з 40 чоловік близько спілкуюся лише з 5 максимум.
а у мене от затрималась надовго у подругах форумчанка, навіть стала хрещеною для моєї дитини. і мені чомусь здається, що ніде вона від мене вже не дінеться))) так що це реально і на форумі - знайти близьку людину.
іншу близьку подругу зустріла на курсах англійської мови, ще коли навчалась у школі. (якщо нічого не плутаю, бо це було давно))
є ще подруга університетська.
а ось з подругою дитинства якось дороги потроху розходяться. вона переїхала в Київ, бачимось тільки коли вона в Полтаві. знаємо про життя одна одної тільки в загальних рисах, бо стали зовсім різними.
Іра, так не обов'язково на зустрічах ( та і будь де) шукати саме Подругу. Просто це можливість знайти спілкування, нових знайомих і т. і. У мене багато подруг з часом відсіялось, з різних причин. Нових людей не люблю підпускати занадто близько та і з віком важко знайти людину, яка б повністю підходила. Згадую дружбу часів школи і розумію, що зараз навряд чи зможу так всим ділитися з людиною , розмовляти про все, кругом ходити разом, все разом робити як тоді. Але у мене є багато різних інтересів, хочеться просто поговорити з кимось, обговорити книгу чи фільм, сходити кудись розвіятись і т. д. З чоловіком я ж не буду обговорювати способи в'язання дитячих шапок і хвалитися новим набором гачків. А з знайомими дівчатами - рукодільницями хоч годинами. Відпочиваю серцем і душею перебираючи в Петельках різнокольорові моточки і стрічечки))). І таких прикладів багато. З кимось починаєш спілкуватися ближче, хтось так і залишається просто знайомим, але все на краще.
Іра, так не обов'язково на зустрічах ( та і будь де) шукати саме Подругу. Просто це можливість знайти спілкування, нових знайомих і т. і. У мене багато подруг з часом відсіялось, з різних причин. Нових людей не люблю підпускати занадто близько та і з віком важко знайти людину, яка б повністю підходила. Згадую дружбу часів школи і розумію, що зараз навряд чи зможу так всим ділитися з людиною , розмовляти про все, кругом ходити разом, все разом робити як тоді. Але у мене є багато різних інтересів, хочеться просто поговорити з кимось, обговорити книгу чи фільм, сходити кудись розвіятись і т. д. З чоловіком я ж не буду обговорювати способи в'язання дитячих шапок і хвалитися новим набором гачків. А з знайомими дівчатами - рукодільницями хоч годинами. Відпочиваю серцем і душею перебираючи в Петельках різнокольорові моточки і стрічечки))). І таких прикладів багато. З кимось починаєш спілкуватися ближче, хтось так і залишається просто знайомим, але все на краще.
З цим згодна. Коли розходилася з чоловіком, форум мені допоміг не впасти в депресію. Адже майже все коло знайомих (яких я вважала друзями) залишилися з ним, і більше я їх не бачила і не чула.
а у мене от затрималась надовго у подругах форумчанка, навіть стала хрещеною для моєї дитини. і мені чомусь здається, що ніде вона від мене вже не дінеться))) так що це реально і на форумі - знайти близьку людину.
іншу близьку подругу зустріла на курсах англійської мови, ще коли навчалась у школі. (якщо нічого не плутаю, бо це було давно))
є ще подруга університетська.
а ось з подругою дитинства якось дороги потроху розходяться. вона переїхала в Київ, бачимось тільки коли вона в Полтаві. знаємо про життя одна одної тільки в загальних рисах, бо стали зовсім різними.
И я и я хочу подружаек))) А то скоро одичаю совсем, и так село, а то вообще стану село без асфальта)))) Я даже на встречи буду приезжать из кротенок))) Токо мне бы мам за 30 и деток чтоб у них побольше и чтоб мамы были колобки как я, а то как гляну на ваши фотки, все молодюськи красотули и стройняшки, так сразу хочется в норку поглубже залесть)))))
Наташа, так у чому проблема? Хіба що важкувато буде з вимогами - щоб і за 30 , і діток побільше , і т. д. а взагалі спільні інтереси не обмежуються віком і дітьми.
Тільки щось останнім часом наші зустрічі порідшали(
Тільки щось останнім часом наші зустрічі порідшали(
Чому рідко? в середині серпня збирались, Напочатку вересня з Дашою підбивали на нічну прогулянку)))І зараз в мене настрій за бокалом вина зустрітись десь в теплому кафе))
У меня есть подруга со школы. Мы с ней обе с непростыми характерами, вроде и похожи, но общение идёт "со скрипом". Общаемся по привычке, лично мне это общение удовольствия не доставляет.
А есть девочка, с которой мы познакомились в роддоме, то ощущение, что это именно твой человек. Общаемся до сих пор.
С теми, с кем познакомилась на форуме, прямо пламенной "любви" нет. Общаемся с двумя девочками, но тут есть момент. Когда ты приходишь на форум, иногда не знаешь, задержишься ли там надолго (понравится он или нет), можешь взболтнуть о себе что-то лишнее и потом это мешает))).
А я можу похвалитися тим, що мені, мабуть, щастить на гарних і щирих людей. У 95% випадків я легко знаходжу спільну мову з раніше незнайомими людьми, завжди є цікаві усім теми для розмов. Дуже полюбила наших форумчанок, завжди всіх рада бачити, з деякими дівчатами стали подругами, але бачимось нечасто (треба виправляти))) А от із подругами дитинства та юності нас розділяють сотні і навіть тисячі кілометрів( Мені часто їх не вистачає, але добре, що є скайп і вайбер) завжди можна поспілкуватися, посміятися чи пожалітися. До нових знайомств я завжди відкрита, нещодавно потрапила в новий колектив, завдяки чому в моєму житті з'явилось ще кілька дівчат, спілкування з якими завжди приносить задоволення.
І взагалі мені здаєтсья, що близьку людину в такому віці уже не знайти (може, помиляюся?), що справжня дружба зароджується здавна.
"Здавна" колись починається. Дійсно, з впевненністю говорити, що у меня є дуже близька подруга і ми з нею знайомі рік, я не можу. Тому що справді близькі люди перевіряються роками, а інші відсіюються. І потрібен час, щоб дізнатися, чи буде дружба на протязі років.
Про онлайн знайомства. З іншого форума, знайшла багато друзів, з якими різниця в часі 6 годин. Спілкувались, звичайно онлайн. Була на зустрічах форумчан в Одессі та в Києві. Так я вперше побачила хрещену свого сина. До цього спілкувались тільки онлайн. Бачимося декілька разів на рік, їздімо одна до одної. В цьому році тільки вона до нас, вже втретє приїде, а з наступного ми сім'єю будемо подорожувати.
Інший хлопець, з яким я познайомилась в ла2 взагалі з Талліну. Скільки років дружби, хоча доїхати один до одного тяжко. Але знайшли середину. Ми з подругою плюнули на групові екскурсії в СПБ і мали свої екслюзивні))))
Онлайн та офлайн не мають значення, а судячи з пар, коли дівчата покадають рідні місця та їдуть в незнайоме місто, то і кілометрі також. А ви кажете в Полтаві на полтавському форумі не можна знайти друзів. Не пощастило просто
И я и я хочу подружаек))) А то скоро одичаю совсем, и так село, а то вообще стану село без асфальта)))) Я даже на встречи буду приезжать из кротенок))) Токо мне бы мам за 30 и деток чтоб у них побольше и чтоб мамы были колобки как я, а то как гляну на ваши фотки, все молодюськи красотули и стройняшки, так сразу хочется в норку поглубже залесть)))))
Наташа, я точно колобок! и не оч молодюсенькая хоть и нет 30 )))
я если , что Ifigenija , просто пока я провинилась и под анонимом.
а зачем деток то побольше ? суть как раз в том, что-бы общаться с разными подружайками обо всем , но не о кашках и какашках (это у нас у всех есть в избытке), гулять, посещать разные места .
А я скільки років мрію про Годскітчен и про Арміна ван Бюрена в гарній компанії, а так і не знайшла(( Двічі була зі своїм хлопцем, який на той час уже приївся, ніякої веселухи і радості, заважав, не відірвалася, настрій псував. А самій не те. А потім ще й прогулянки нічним містом до ранку самотушки не подобаються, коли спатки хочеться і лютий на вулиці.