Хочу поговорити з приводу таких форм стосунків батька і дитини, які називаються в рос. мові "Воскресный папа" (не підберу адекватного українського відповідника, але, думаю, всі зрозуміли).
З чоловіком розлучені уже 3 роки. Він щонеділі приходить до малого (малому 4,5 роки зараз).
Спілкування їхнє - подарунки і розваги. Тато щотижня приносить 100 грн - і це або розваги в "Ігроленді", або якщо малий хворіє, наприклад, то іграшка на цю суму.
Проблема в іншому.
В дитини сформувалося ставлення, що тільки тато його любить, бо купляє іграшки, які б він не попросив, а більше ніхто його не любить, бо іграшок не купляє і в ігрові кімнати не водить.
Але я, по-перше, вважаю, що для дитини велика кількість іграшок, м*яко кажучи, не є добре, бо виникає навантаження на психіку (ну малий реально не грається ними вже, радості від іграшки вистачає максимум на 20 хв.). А по-друге, якщо і я так само куплятиму іграшки і т.д., мої батьки куплятимуть (ми зараз живемо з моїми батьками) - це вийде мало того що гора іграшок, але і "торгівля" за "любов".
Ми і гуляти ходимо,і розважаємося, і вдома раємося, і маленькі сюрпризи завжди купую, коли є можливість.
А от усе рівно - дитині цього мало, тато хороший, а мама погана, бо нічого не купує (остання фраза - цитата, вчора татові по телефону жалівся).
І от як бути у такій ситуації?
Говорити з татом - найрозумніший варіант, як на мене. Але говорила уже 3 чи 4 рази, а віз і нині там, як кажуть.
До тата відпустити пожити - не хоче ні малий, ні тато.
І вже замучилася з тими цяцьками, яких уже 3 коробки у хаті стоїть, а їх мало і мало
"Воскресный папа"
Розпочатий з Мышутка, 13 лют 2017 11:39
19 відповідей у цій темі
#1Опубліковано 13 лютий 2017 - 11:39 #2Опубліковано 13 лютий 2017 - 11:49 Можливо син переросте? У нас був такий період в житті (десь між 3 і 5 роками його життя), що куди б ми не збирались, де не були завжди була вимога "купи"... Одного разу я запитала що купити, на що була відповідь "Щось"....
Так само в цьому віці хлопці дуже прив’язані до тата (я навіть інколи ревнувала, так як хотіла порозмовляти, погратися, а він з татом...) Якщо є дідусь, хай спробує йому більше уваги приділити.
Я не знаю, як би себе вела, але можливо з колишнім чоловіком оговорити всі "рамки поведінки" з дитиною. Пояснити, до чого можуть привести такі "відкупи" від дитини. Якщо він адекватний повинен зрозуміти. Після 5-ти (майже в шість) років як пошептало, вже нічого не потрібно купляти і став занадто мамин... (тільки що - зразу до мене) #3Опубліковано 13 лютий 2017 - 11:57 А якщо ці 100 грн витрачати на щось корисне? Не ігроленд, а театр, наприклад. Чи щось потрібне в дім, одяг, їжа... Щоб було і тато купив, і не іграшка/забаганка?
#4Опубліковано 13 лютий 2017 - 12:26
Ні, тато уперто вважає, що він повинен "порадувати дитину".
Спасибі. Можливо, і справді такий вік у дитини просто. #5Опубліковано 13 лютий 2017 - 15:04 У нас ребёнок с возрастом понял, что таким образом от него "откупаются" (компенсируют недостаток общения/нежелание уделять внимание) подарками и покупками. В роли папы, правда, бабушка была. Теперь она искренне удивляется, почему с ней он редко общается. Відредаговано Eлeна, 13 лютий 2017 - 15:04. #6Опубліковано 13 лютий 2017 - 15:20
Когда мови родители развелись и была похожая ситуация ( мне тогда было 5) мама в один день поставила ультиматум или без излишних развлечений или ребенка не дам. Не могу точно сказать насколько это было верное решение в тот момент для меня, но сейчас я считаю это было верно
#7Опубліковано 13 лютий 2017 - 15:23 До тата відпустити пожити - не хоче ні малий, ні тато. Почему же ребенок не хочет идти жить с папой,если мама плохая??Мне кажется ребенок просто шантажирует маму таким образом,требуя новых игрух. Все он понимает)) Если уж сын такой материалист) нужно маме сесть и вместе написать список расходов на месяц: сколько стоит садик,новые вещи на весну,фрукты тебе и т.д.В упрек не ставить,а просто,в виде игры,что бы он знал.
#8Опубліковано 13 лютий 2017 - 15:32 Наш папа вроде с нами живет, но работает много, а на выходных тоже дочь только развлекает А воспитываю я. Поэтому мама плохая, а папа хороший. Я смирилась ))
От кого-то слышала вариант "раз папа хороший, вот твой чемодан, езжай к нему жить". Говорят, детей быстро "отпускает". Ну это если начинаются прям претензии. У нас тоже бабушка замечательная, играет с ней все время и торты печет. Но чего-то жить к ней не хочется. #9Опубліковано 13 лютий 2017 - 17:16 Ален как про нас.У нас бабушка прям как ваша.Так теперь иногда сама ,,,выпихаю,,,,погостить к папе и бабушке.Но теперь на долго и на каникулах не сидит. #10Опубліковано 13 лютий 2017 - 21:04
Учора подібне і зробила. сказала, щоб одягався іти гуляти, але в те, що купив папа. У дитини ступор і розгубленість, бо реально нічого відповісти. #11Опубліковано 13 лютий 2017 - 21:42
Конечно поймет.Мы от своего ушли когда было 5 лет.То сейчас он их просто ,,,использует,,получил что надо и все пока.Он понимает ,что это не любовь.Папа может неделями ему не звонить.Бабушка только беспокоится.
#12Опубліковано 22 березень 2017 - 12:41 повинен перерости. У багатьох знайомих було подібне. #13Опубліковано 01 жовтень 2017 - 23:53 так а в чем проблема, чтобы папа покупал не игрушки а хорошее времяпровождение? сходить в зоопарк, например. #14Опубліковано 25 жовтень 2017 - 12:29 Мой хороший знакомый, который не живет со своим сыном, встречается с ним раз в месяц. При встрече ребенок всегда тянет его в магазин игрушек, выбирая не самые дешевые конструкторы. Всегда. Получая отказ, настроение малого портится и день уже не складывается. Говоря о том, что можно просто весело проводить время, общаться в кафешке и т.д., дитё тоже негодует. И не перерастает ребенок - уже 10. #15Опубліковано 11 червень 2022 - 16:54 Я не против, когда его папаша био вернее хочет общаться. Но когда био Роберта начинает переходить в се границы, лезть в мою личную. жизнь, уже не раз муж говорил с ним, хочется поставить его в игнор. Звонит только тогда, когда надо ему. И то пьяный, то у него ДР, то гон как порядочный "папа" свалил в Германию война же, он спасал свою шкуру. Еще раз убеждаюсь в том, что выбор был не в его пользу правильным моим за всю жизнь. Відредаговано bagira119, 11 червень 2022 - 16:55. #16Опубліковано 11 червень 2022 - 18:13 Я так зрозуміла, що він не громадянин України, а має ВНЖ? То чому ні? Мій чоловік не українець по паспорту, а в душі так). То йому ще в січні з Батьківщини присилали попередження, щоб негайно покинув територію України взвязку з можливим вторгненням. #17Опубліковано 11 червень 2022 - 18:23
Да, он не гражданин Украины, но жил тут больше 10 лет. И сам уехал, лишь потому что спасал себя, Ему все равно, что будет с его детьми (его бывшей женой с дочкой). Ладно, у меня уже есть муж другой. а там... Просто пусто. Главное важно спасти себя. Уехал по документам, что он всего лишь студент в Украине.
#18Опубліковано 11 червень 2022 - 18:55 В мене є знайома сім'я, я вкої дитина з аутизмом, а старшому хлопцю 17 років. Колишній чоловік жінки виїхав з ними, хоча вони розлучилися півроку назад. Їх один раз не випустили, вони поїхали до Львову за якоюсь довідкою про інвалідність (самі з Полтави), потім на другий день на цьому ж самому пункті була інша інспекторка, то випустила, навіть довідка не знадобилася та. Але мені це трохи дивно - тягнути з собою до Німеччини колишнього чоловіка. Звісно, то їхня справа, як робити.
#20Опубліковано 11 червень 2022 - 21:41 Вона не повернулася, а просто в їхали разом. Живуть у німця в різних кімнатах. От це мені дивно. Звичайно, що багато хто зберігає нормальні стосунки після розлучення. Ну просто якщо він її так дратував, що прям розійшлися, а тут вже не дратує виходить. Все одно ж вони бачаться щодня. Але там ситуація з молодшим, що його не можна самого залишати, то може через це. Це я до посту дівчини, що чоловік залишив колишню дружину і доньку написала. А тут, бач, жінка врятувала колишнього. 0 користувачів читають цю тему0 учасників, 0 гостей, 0 анонімних користувачів |
Важливі повідомлення
Про рекламу на форумі читати тут. |