2692 відповідей у цій темі

[yusua]

Днвочки, по вашей "наводке" прочла Кинга 22/11/63  - не могу сказать, что прям на одном дыхании, но достаточно интересно! Спасибо!))

[Optimist]

Вчора робила вологе прибирання у книжній шафі та й наткнулася на роман-трилогію "Богдан Хмельницький" М.Старицького. Так що почну сьогодні читати (мені довподоби історичні романи) та й М. Старицький гарно писав. Всі його твори читала та й продовжую читати на одному диханні

Читала. Захотелось увидеть еще один взгляд на Хмельницкого после Ивана Ле. Мне понравилось.

Вывод - освободительная война не за Украину была, а за Елену, и это Хмельницкий начал дружить на политическом уровне с Россией, так что он во всем виноват)))) (почти шутка).

[Маруська]

Гранже "Пассажир", впечатления не произвела. Книга про психически нездорового мужчину, про причины возникновения болезни, про ряд преступлений, сюжет вроде неплох, но не захватила. 

Потом решила чего-то легонького читнуть: Сьюзен Виггс "Просто дыши". На мой вкус оказалась очень легенькая, да еще и перевод хромал- нынче в нормальном качестве качается редко(( Любовный романчик на троечку, отдыхающий очень, как-то не по-настоящему все тут оказалось, мало и любви и юмора - не рекомендую.

Перед этим был Джоджо Мойес "Серебристая бухта"- вот это роман понравился, переживания и любовь, тайны и страх, поиски истины и своего  места в жизни, всего по чуть-чуть, но со вкусом. Ее книги наверное еще буду читать.

 

А сейчас вот "Століття Якова" начала, язык сложноват, но мне пока нравиться. Похож чем-то на "Соло для Соломії".

[smakovska]

А сейчас вот "Століття Якова" начала, язык сложноват, но мне пока нравиться. Похож чем-то на "Соло для Соломії".

Це "Соло..." схоже на "Століття Якова", бо ця книга написана пізніше.) 

[Маруська]

Це "Соло..." схоже на "Століття Якова", бо ця книга написана пізніше.) 

для меня раньше "Соло" было)))  Соломия понравилась очень, рыдала над ней. Очень жизненно. 

[Juliett]

Как-то случайно заметила что никогда не читала 4 книги А.Марининой, хотя уверенна была что прочла все.. 

Начала и дочитала почти до половины "Каждый за себя", и прям все время хочется смотреть на обложку, а не Донцова ли? Стотыщ персонажей, зачем? Описание по 3 страницы на каждого животного, зачем? половина книги прочитана, а я так и не понимаю, где завязка, кто преступник, и было ли преступление вообще. Короче, не зря книга увернулась от меня раньше.. 

Гранже "Пассажир", впечатления не произвела.

Там вообще лажа с развязкой, реально такой классный сюжет про то как он ищет самого себя и какая-то дурацкая развязка с

Spoiler

экспериментами над близнецами в утробе..

[Optimist]

Вспомнила, хотела добавить  о М.Старицком "Богдан Хмельницкий". Меня поразили параллели с сегодняшним временем. Размышления о том, что делать с крестьянами, которых вооружили и дали оружие и почувствовать свободу, теперь не знают, как собрать обратно и ограничить их рвение к разрушению. И еще были интересные мысли. Например, о том, что если в  Украине дать всем свободу, то соседи первые же задушат, чтобы своим подданным неповадно было. О том, что надо обязательно искать сильного покровителя, сама по себе Украина не может существовать свободной. Много всего, я мужу целые страницы зачитывала. Это же когда написано было!! Неизвестно, что думал Хмельницкий на самом деле, но такие реальные размышления автора просто завораживают, если не знать, что читаешь, то сегодняшняя хроника.

Я начинала читать году в 2010, наверное, а закончила в прошлом. Медленно дело шло, то работа, то декрет, читать некогда было, больше слушала, но я рада, что чтение затянулось. Я сильнее прочувствовала отдельные моменты книги.

Відредаговано Optimist, 22 липень 2015 - 12:19.

[smakovska]

 

Рецензенти попереджають: на нас чекає найкращий твір авторки!

Друзі, чудова новина для усіх поціновувачів творчості Люко Дашвар! Восени у видавництві «Клуб Сімейного Дозвілля» побачить світ новий довгоочікуваний роман письменниці. Назву нового твору, анотацію й обкладинку буде оприлюднено пізніше.

[Алекса]

Зовсім випадково трапилась мені ця книга.
Та й взагалі ще не читала я Ірен Роздобудько.
Давно я не отримувала такої насолоди від прочитаного! На одному подиху читалася, не відпускала історія. 
Раджу всім. А сама піду шукати ще твори письменниці. Це може бути для мене відкриттям року.

"учень сам мусить знайти свого вчителя, а не навпаки. Мусить iти по слiду, мов пес, хоч в яких би хащах були цi слiди — i не впустити миті пiзнавання. Бути наполегливим, навiть якщо той учитель не буде до тебе приязним. Ця мить може спалахнути лише раз у життi, i ти маєш бути терплячим. Iнакше слiди зникнуть, а ти залишишся сам зi своїм невикористаним шансом..."(с)

Відредаговано Алекса, 23 липень 2015 - 17:39.

[Алекса]

Володимир Даниленко "Тіні в маєтку Тарновських".

Якби повість "Тіні в маєтку Тарновських" треба було охарактеризувати одним словом, я б сказала: вона чесна. Автор чесно говорить про речі, про які ми воліємо мовчати. Й мовчимо. Й не зізнаємося часом навіть собі у тому, що, попри всі зовнішні атрибути щастя (хороша родина, здорова дитина, гарний дім, класна машина, достаток у всьому), захлинаємося від того, що нащасні, нещасні, нещасні... Нещасні, бо... Отут, напевно, у кожного знайдеться своя причина. У героїв повісті - чоловіка та дружини - вона була спільною: вони не кохали одне одного й не відчували сексуального потягу до законної половинки.
Скажете: ну і що тут такого? Так живуть тисячі родин, бо ж кохання й пристрасть - то така штука, яка минає, а от сім'я, дім, діти - це те, що тримає пари разом, і правильно, бо ж інакше - як?
А й справді - як? Як жити далі разом, якщо не хочеться? Як спати разом, якщо не хочеться? Як кохатися, якщо не хочеться? Відповіді на ці питання й шукали герої книги. І знайшли. Але відповіді - й не сподівайтеся навіть! - анітрохи не універсальні! Тож якщо вас мучить щось подібне, то й питання формулювати, й відповіді на них шукати вам доведеться самим. А книга... Книга просто натякає, що так можна - зізнатися собі, що ти - нещаслива (ий) і спробувати щось у цьому житті змінити.

До збірки зі згаданою вище повістю увійшла ще одна - "Сонечко моє, чорне й волохате". Не можу не згадати про неї окремо, бо - класна! Така по-дитячому щира, бо написана від імені підлітка. Така також чесна, бо не натягує маски на героїв, а навпаки, знімає їх. Така місцями смішнюча-смішнюча, а місцями - щемка до сліз. Така мені особисто рідна-радна, бо там є бабуся, котра говорить моєю рідною мовою - прекрасним поліським діалектом. А ще у повісті багато музики, багато сучасності з усіма її плюсами й мінусами, багато підліткових траблів і багато-багато справжньої любові.

Ну, оскільки книга зараз під рукою, я долистала її до післямови, написаної В'ячеславом Шнайдером і чесно мною прочитаної. Зазвичай я люблю читати й перед- і післямови, бо завжди цікаво подивитися на книгу іншим поглядом, який дає можливість побачити щось пропущене, зазирнути глибше, зрозуміти інакше. Але ця післямова - просто якийсь учнівський реферат на тему... Точніше, без теми, проте з дивним висновком, який таки процитую: "Словом, сексуальність - це завжди проблема. ... Але вирішення ніколи не буде безпроблемним!" )
На мою суб'єктивну й жіночу точку зору, проблема - це повна відсутність сексуальності)) А ви що з цього приводу думаєте?)

[Муська]

У меня сегодня Людмила Улицкая "Сонечка"

История женщины, главной любовью которой были книги. Она жила, погрузившись в чтение, пока случайным образом не вышла замуж. Дальше описывается ее семейная жизнь - тихая, размеренная, как по мне, какая-то отрешенная. Но главная героиня счастлива. И даже в моменты, которые сломали бы многих из нас, она умудряется радоваться и делается это, кажется, весьма искренне.

Рассказ написан простым языком, читается быстро, но меня не зацепило. Не хочется "вариться" в этой истории и перечитывать ее вновь. Тем не менее, времени, потраченного на Сонечку, не жалею.

[Даринка]

Вспомнила, хотела добавить  о М.Старицком "Богдан Хмельницкий". Меня поразили параллели с сегодняшним временем. Размышления о том, что делать с крестьянами, которых вооружили и дали оружие и почувствовать свободу, теперь не знают, как собрать обратно и ограничить их рвение к разрушению. И еще были интересные мысли. Например, о том, что если в  Украине дать всем свободу, то соседи первые же задушат, чтобы своим подданным неповадно было. О том, что надо обязательно искать сильного покровителя, сама по себе Украина не может существовать свободной. Много всего, я мужу целые страницы зачитывала. Это же когда написано было!! Неизвестно, что думал Хмельницкий на самом деле, но такие реальные размышления автора просто завораживают, если не знать, что читаешь, то сегодняшняя хроника.

Я начинала читать году в 2010, наверное, а закончила в прошлом. Медленно дело шло, то работа, то декрет, читать некогда было, больше слушала, но я рада, что чтение затянулось. Я сильнее прочувствовала отдельные моменты книги.

У мене взагалі виникає така думка, що Україна від початку Київської Русі і до цього часу,  переживала і переживає одні і ті ж події - вона завжди знаходилася між двох вогнів, завжди її роздирали на частини.  От тільки князі (президенти) в нас міняються один за одним.

Ось іще один роман прочитала, який дуже мені нагадує сучасну політичну ситуацію в Україні - "Кровна мста" Ярослава Яроша. Роман - переможець премії Олеся Гончара. Враження від книги отримала чудесне! Вона легко читається, але треба кожну сторінку осмислювати  і хоча б трохи знати історію. Події зображені за часів князювання Ярослава Мудрого, який заради батьківського престолу, згоден був піти по головах своїх братів. 

Раджу прочитати книгу!!! 

Відредаговано Даринка, 27 липень 2015 - 12:50.

[Асмо]

Джордж Мартин "Пир Стервятников"

Вот не знаю я чего жалуются на книгу, потому что давно перебили почти всех любимых героев? Ну-у-у, немножко еще осталось достойных, да и вообще книга классная прорисовкой разных героев, разных домов, и как каждая личность отдельно вписывается в описание дома, при своей непохожести с родственниками. Нравится многогранность истории, когда каждый человек мелким поступком вносит свою лепту в историю и удивляешься к каким разрушениям это может привести и как рушатся планы многих и как другие умудряются всё учесть и просчитать наперед. Люблю Мартина, не горячо, но он классный, приятно почитать качественную проработанную книгу и люблю непредсказуемость, когда ты действительно не знаешь что может стать с героем, не смотря на то, что он тебе может показаться главным.

[Арбузинка]

 

Володимир Даниленко "Тіні в маєтку Тарновських".

Якби повість "Тіні в маєтку Тарновських" треба було охарактеризувати одним словом, я б сказала: вона чесна. Автор чесно говорить про речі, про які ми воліємо мовчати. Й мовчимо. Й не зізнаємося часом навіть собі у тому, що, попри всі зовнішні атрибути щастя (хороша родина, здорова дитина, гарний дім, класна машина, достаток у всьому), захлинаємося від того, що нащасні, нещасні, нещасні... Нещасні, бо... Отут, напевно, у кожного знайдеться своя причина. У героїв повісті - чоловіка та дружини - вона була спільною: вони не кохали одне одного й не відчували сексуального потягу до законної половинки.
Скажете: ну і що тут такого? Так живуть тисячі родин, бо ж кохання й пристрасть - то така штука, яка минає, а от сім'я, дім, діти - це те, що тримає пари разом, і правильно, бо ж інакше - як?
А й справді - як? Як жити далі разом, якщо не хочеться? Як спати разом, якщо не хочеться? Як кохатися, якщо не хочеться? Відповіді на ці питання й шукали герої книги. І знайшли. Але відповіді - й не сподівайтеся навіть! - анітрохи не універсальні! Тож якщо вас мучить щось подібне, то й питання формулювати, й відповіді на них шукати вам доведеться самим. А книга... Книга просто натякає, що так можна - зізнатися собі, що ти - нещаслива (ий) і спробувати щось у цьому житті змінити.

До збірки зі згаданою вище повістю увійшла ще одна - "Сонечко моє, чорне й волохате". Не можу не згадати про неї окремо, бо - класна! Така по-дитячому щира, бо написана від імені підлітка. Така також чесна, бо не натягує маски на героїв, а навпаки, знімає їх. Така місцями смішнюча-смішнюча, а місцями - щемка до сліз. Така мені особисто рідна-радна, бо там є бабуся, котра говорить моєю рідною мовою - прекрасним поліським діалектом. А ще у повісті багато музики, багато сучасності з усіма її плюсами й мінусами, багато підліткових траблів і багато-багато справжньої любові.

Ну, оскільки книга зараз під рукою, я долистала її до післямови, написаної В'ячеславом Шнайдером і чесно мною прочитаної. Зазвичай я люблю читати й перед- і післямови, бо завжди цікаво подивитися на книгу іншим поглядом, який дає можливість побачити щось пропущене, зазирнути глибше, зрозуміти інакше. Але ця післямова - просто якийсь учнівський реферат на тему... Точніше, без теми, проте з дивним висновком, який таки процитую: "Словом, сексуальність - це завжди проблема. ... Але вирішення ніколи не буде безпроблемним!" )
На мою суб'єктивну й жіночу точку зору, проблема - це повна відсутність сексуальності)) А ви що з цього приводу думаєте?)

 

Ви із таким запалом відгукуєтеся про книгу, що її просто неможливо не прочитати!  
Єдине питання: книгу качали в неті чи читали бумажняну книгу?

[Даринка]

Ви із таким запалом відгукуєтеся про книгу, що її просто неможливо не прочитати!  
Єдине питання: книгу качали в неті чи читали бумажняну книгу?

Я сьогодні почала читати книгу "Тіні в маєтку Тарновських". Скачала її ось із цього сайту http://toloka.hurtom...pic.php?t=59318, тільки спершу зареєструватися треба було.

[Асмо]

Опять благодаря Наташе Оптимист)))) Прослушала еще одну Манюню. Я как-то упустила, что там их несколько))

Начала пересматривать "Игру Престолов" наконец поняла чей это знакомый голос читает Манюню. Эта девушка озвучивает Арью и другие детские голоса. Очень приятно слушать книги в её озвучке. Обычно всё более монотонное в аудиокнигах, что я слушала. А эта такая экспрессивная получается.

[Алекса]

«Український голос Донбасу»
«Оголений нерв» Світлана Талан

Переповідати роман написаний очевидцем подій справа невдячна, краще ніж написала сама Світлана Талан все одно не вийде та мабуть і не треба. Але відчуттями від прочитаного поділитися слід, адже книга насправді дуже важлива для розуміння ситуації, що склалася на Донбасі. 
«Оголений нерв» - справжній, як наше життя і гіркий, як степовий полин, він життєствердний, як пролісок, що пробився крізь сніг і плакучий, як верба, що тужить за тисячами своїх загиблих діточок, він схожий на опіумний мак, який спотворив розум мільйонів і на калину, що своїми червоними цятками нагадує ріки крові пролиті на Сході, він як волошки розкидані по пшеничному полі, попри все нагадує нам, що є український прапор, українська мова і врешті-решт Україна!!!

[Даринка]

 

Володимир Даниленко "Тіні в маєтку Тарновських".

Якби повість "Тіні в маєтку Тарновських" треба було охарактеризувати одним словом, я б сказала: вона чесна. Автор чесно говорить про речі, про які ми воліємо мовчати. Й мовчимо. Й не зізнаємося часом навіть собі у тому, що, попри всі зовнішні атрибути щастя (хороша родина, здорова дитина, гарний дім, класна машина, достаток у всьому), захлинаємося від того, що нащасні, нещасні, нещасні... Нещасні, бо... Отут, напевно, у кожного знайдеться своя причина. У героїв повісті - чоловіка та дружини - вона була спільною: вони не кохали одне одного й не відчували сексуального потягу до законної половинки.
Скажете: ну і що тут такого? Так живуть тисячі родин, бо ж кохання й пристрасть - то така штука, яка минає, а от сім'я, дім, діти - це те, що тримає пари разом, і правильно, бо ж інакше - як?
А й справді - як? Як жити далі разом, якщо не хочеться? Як спати разом, якщо не хочеться? Як кохатися, якщо не хочеться? Відповіді на ці питання й шукали герої книги. І знайшли. Але відповіді - й не сподівайтеся навіть! - анітрохи не універсальні! Тож якщо вас мучить щось подібне, то й питання формулювати, й відповіді на них шукати вам доведеться самим. А книга... Книга просто натякає, що так можна - зізнатися собі, що ти - нещаслива (ий) і спробувати щось у цьому житті змінити.

До збірки зі згаданою вище повістю увійшла ще одна - "Сонечко моє, чорне й волохате". Не можу не згадати про неї окремо, бо - класна! Така по-дитячому щира, бо написана від імені підлітка. Така також чесна, бо не натягує маски на героїв, а навпаки, знімає їх. Така місцями смішнюча-смішнюча, а місцями - щемка до сліз. Така мені особисто рідна-радна, бо там є бабуся, котра говорить моєю рідною мовою - прекрасним поліським діалектом. А ще у повісті багато музики, багато сучасності з усіма її плюсами й мінусами, багато підліткових траблів і багато-багато справжньої любові.

Ну, оскільки книга зараз під рукою, я долистала її до післямови, написаної В'ячеславом Шнайдером і чесно мною прочитаної. Зазвичай я люблю читати й перед- і післямови, бо завжди цікаво подивитися на книгу іншим поглядом, який дає можливість побачити щось пропущене, зазирнути глибше, зрозуміти інакше. Але ця післямова - просто якийсь учнівський реферат на тему... Точніше, без теми, проте з дивним висновком, який таки процитую: "Словом, сексуальність - це завжди проблема. ... Але вирішення ніколи не буде безпроблемним!" )
На мою суб'єктивну й жіночу точку зору, проблема - це повна відсутність сексуальності)) А ви що з цього приводу думаєте?)

 

Дякую, Алекса, за книгу! Прочитала на одному диханні. Хочу сказати, що книга глибоко психологічна і  мене вона зачепила за живе. Дійсно, правдива розповідь. Я з Вами повністю погоджуся, коли скажу, що сексуальність - це головне в сімейному житті і причому не тільки жіноча, а й чоловіча в тому числі. Ми не звикли розмовляти про дуже інтимні речі, як, наприклад, в Америці, нам наш менталітет і наша вихованість не дозволяє про таке говорити вголос. Від того в нас так багато розлучень і зрад.  Книга розкриває секрети подружнього життя. З неї можна багато чого для себе почерпнути.

Я теж рекомендую всім прочитати цю книгу!!!   

Відредаговано Даринка, 30 липень 2015 - 14:58.

[Алекса]

Дякую, Алекса, за книгу! Прочитала на одному диханні. Хочу сказати, що книга глибоко психологічна і  мене вона зачепила за живе. Дійсно, правдива розповідь. Я з Вами повністю погоджуся, коли скажу, що сексуальність - це головне в сімейному житті і причому не тільки жіноча, а й чоловіча в тому числі. Ми не звикли розмовляти про дуже інтимні речі, як, наприклад, в Америці, нам наш менталітет і наша вихованість не дозволяє про таке говорити вголос. Від того в нас так багато розлучень і зрад.  Книга розкриває секрети подружнього життя. З неї можна багато чого для себе почерпнути.

Я теж рекомендую всім прочитати цю книгу!!!   

Я рада, що ця книга вам сподобалась. Дійсно, є над чим поміркувати. Люблю читати, дуже-дуже.

Ви із таким запалом відгукуєтеся про книгу, що її просто неможливо не прочитати!  
Єдине питання: книгу качали в неті чи читали бумажняну книгу?

Одразу не помітила запитання, я філолог за першим фахом, тому, мабуть, так захоплююче розповіла про книгу. Читала в бумажняному вигляді. Я повинна відчувати книгу. Але багато читаю і в електронному вигляді, коли є час.

Відредаговано Алекса, 30 липень 2015 - 17:18.

[JANNA]

"Тайна "Утеса" Дороти Макардл

Отзыв не мой ,но он хорошо описывает сюжет в книге, при том не раскрывая всей тайны. Книга полна тайн и загадок. Читается легко и на одном дыхании. 

Брат и сестра Фитцджеральды ищут дом. Случайно в процессе своих поисков они видят дом, стоящий на утесе: заброшенный, но все еще красивый. Кажется, что если над ним поработать как следует, он станет для брата и сестры именно той тихой гаванью, о которой они мечтали. Дом продается, но его владелец, отставной капитан, продает его как-то неохотно и считает своим долгом предупредить о «беспокойствах», из-за которых сбежали прежние жильцы... Много лет назад в этом доме погибла — упала с утеса его дочь Мэри и умерла от пневмонии любовница мужа Мэри, испанка Кармел.

И вправду, вскоре в обновленном, отремонтированном «Утесе» брат и сестра слышат тихий, безутешный плач и ощущают леденящий холод...

Все составляющие хорошо сделанной «истории с привидениями», но, на самом деле, эта повесть  намного глубже задевает человеческие взаимоотношения, чем обычная «пугалка». Фитцджеральды чувствуют не только страх и отчаяние — еще и любопытство, и сочувствие, и отчаянное желание сохранить свой дом. Появление привидения вызывает к жизни сразу две драмы.