как я Вас понимаю! Я вот тоже с недавних пор сама. Спасибо, что родители рядом и помогают как морально так и материально, а так бы крышу снесло тоже!
Ира, как сама? Ты что от мужа ушла?
Я сама!
Розпочатий з angel_sam, 31 сер 2010 17:49
442 відповідей у цій темі
#121Опубліковано 03 червень 2012 - 12:23
Ира, как сама? Ты что от мужа ушла? #122Опубліковано 03 червень 2012 - 13:14 Нет, она его выгнала. Она в дневничке все писала.. #123Опубліковано 03 червень 2012 - 22:14
Міла, не тримайте все в собі. Пишіть! Ви сильна, розумна і зовсім не сама.
#124Опубліковано 08 червень 2012 - 12:10
Ой дівчата! Прочитала тему...просто сльози навертаються на очі від таких життєвий ситуацій!Сказать що ви молодці (мами, які тимчасово без тата)))), це нічого не сказать.Тож від щирого серця, бажаю знайти справжнє кохання і достойного тата для дитини (звичайно ж в одній особі )!!!
Розкажу історію своєї куми....Ій було 19, навчалась на 2-му курсі.Вони зустрічались майже рік здається (кохання до гроба), вона завагітніла...одружились...жили в гуртожитку.Вона взяла академку, він ніби працював, але заробіток нестабільний і мізерний...часом, я приносила їм їжу((((.Переїхали на квартиру (малесенька кімната в часному секторі, зручності надворі, "ванна" в тазіку, там же і прання(((, вона вже на 8-му місяці, початок весни)... Родила прекрасну дівчинку(кесерово, лежала 2 дні неприходячи в себе), переїхала до мами в інше місто, він приїжджав кожні вихідні до них, молоко пропало десь через місяць після народження.Пройшов рік у сварках, а інколи і в "штурханах" з дитиною на руках!!! Не витримала, набралась сил (рідні дуже підтримували), розлучилась. Коли збирав речі, хотів забрати половину цінного , а з цінного там...пральна машина і ще якась дрібна техніка. Добре що прийшов її брат, розказав йому....Він написав відмову від дитини....Академка закінчилась....її мама взяла собі академку і заставила доньку довчитись в універі. Вона кожні вихідні протягом років 2-х їздила до дому до малої з мамою....Потім зустріла хлопця, вони забрали малу і зараз уже делька років одружені, він законний і справжній батько дитини. В обох прекрасна високооплачувана робота і щаслива сім"я! А Настюша цією осені йде в школу)
Ось так...може не в тему...всеж не моя історія, але хочу цим сказати, що життя обов"язково винагороджує тих, хто цього заслужив. ::
#125Опубліковано 08 червень 2012 - 12:47
Спасибо всем за слова поддержки! Я понимаю,что я еще молодая и может все еще впереди у меня,и муж любящий и счастье настоящее, много знакомых у меня,которые вышли замуж после развода и деток родили еще. Но,мне может быть пока,не хочется других отношений,болит еще все (честно,даже задумывалась о том,что бы простить измену и вернуть все обратно),не думала никогда,что будет так плохо без него. Уже вторую неделю живем с дочкой отдельно, злость моя к нему перегорела,осталась только обида...он звонит каждый день к дочке и со мной разговаривает,в одном из разговоров признался,что жалеет очень сильно о том,что сделал. Я пока не могу в себе разобраться,в своих чувствах, может быть постараться все вернуть,или же забыть и жить дальше.... он сейчас уехал из города по работе, и есть время все обдумать и мне,и ему.
#126Опубліковано 08 червень 2012 - 12:53 вот у меня все точно так же, только муж не жалеет Точнее говорит, что к дочке хочет, а ко мне нет #127Опубліковано 08 червень 2012 - 13:21 может и жалеет,так они ведь гордые,не признаются сразу. мой сказал это ели выдавив из себя,но сказал,и я знаю,что это правда. вот так и ваш наверное. #128Опубліковано 08 червень 2012 - 13:26 не знаю, но если судить по его поведению, то не жалеет и не скучает... К дочке за почти 2 недели пришел 2 раза на прогулку, не говоря уже о том, что ничего не принес #129Опубліковано 08 червень 2012 - 13:39 мда...судить тяжело,никто не может ,что действительно думает человек. а наш в "Игроленд" водил,и гулять по городу брал, и босоножки купил( моя кума даже говорит,что стал лучше,чем был). но,это просто его чувство вины перед дочкой. он ее очень любит,а она думает,что он живет с нами,а просто уехал в командировку,а потом вернется... #130Опубліковано 08 червень 2012 - 15:11 Я думаю, в кожної людини є поворотні моменти в житті, ті моменти коли нам доля дає вибір який шлях обрати. І ми вибираєм...Міла, відчувається, що Вам зараз дуже важко... Може мої слова здадуться абсурдом але, постарайтесь, наскільки це можливо, знайти щось хороше в даній ситуації....можливо прийшов час вам з чоловіком переосмислити ваші стосунки, побути окремо, щоб зрозуміть, що ви важливі один для одного, адже є багато випадків коли люди розлучаються, а потім сходяться і живуть все життя разом... ....можливо це час почати вам обом нове краще життя, а ваші з ним стосунки вичерпались... Просто залишайтесь собою, слухайте своє серце і розум, живіть усвідомлено кожен свій день. Постарайтесь розібраться, що призвело до цього. А рішення обов"язково прийде, коли настане час! Розумію, що це просто слова і легко тут сидіти і розмірковувать....просто хочеться підтримать)))) :: Бажаю Вам душевної рівноваги! #131Опубліковано 08 червень 2012 - 15:30 Таня,спасибо за поддержку! Все правильно написано,нужно время... мы сами своими руками "убили" свои отношения, сколько обидных слов и поступков было сделано,а еще хуже,что понимаешь это поздно. его мама,когда все узнала просила меня не уходить,а все простить сразу,она с его отцом в молодости разводились,после рождения первого ребенка,он загулял и она ушла,но через год сошлись и родили еще 2 детей,уже 34 года вместе. Время,как говорят,покажет,что будет дальше. #132Опубліковано 08 червень 2012 - 15:35 Это очень хорошо, что он не забывает, что он ПАПА! А там со временем может и ваши отношения наладяться #133Опубліковано 08 червень 2012 - 15:50 все вірно, час розтавить все по містях))) Мені здається ви дуже правильні висновки робите,розумієте, що обоє винні!Сподіваюсь він теж це розуміє і не звинувачує у всьому вас! Говоріть про свої відчуття з близькими або просто з собою і ясність прийде!!! :: #134Опубліковано 09 червень 2012 - 22:53
ИМХО
Не надо тянуть мужчину назад и делать первые шаги, даже если очень хочется. Захочет вернуться - изыщет способ, и тогда можно и навстречу пойти и простить что-то. А вообще... я дважды переживала тяжелые расставания с возвратами в т.ч. и по моей инициативе и потом опять расставание... Но! Если бы я знала какой мужчина ждет меня за поворотом судьбы я бы тем двум предыдущим даже праздничный прощальный банкет бы закатала с медведями, цыганами и выдачей всего ценного, нажитого непосильным трудом Так что всяко бывает. Но в одном я уверена на 100% - если женщина мужчине нужна то любой ценой он изыщет способ быть и оставаться с ней несмотря ни на что. И нет оправданий пассивности - это только НЕЖЕЛАНИЕ. А потом - "ты же сама хотела, а я так, мимо проходил"
#135Опубліковано 10 червень 2012 - 14:20 Я тоже так считаю. #136Опубліковано 04 вересень 2012 - 21:33
Девочки, сталкнулись с ситуацией, когда необходимо удостоверение матери одиночки. В собезе сказали (правда несколько лет назад), что удостоверения уже не выдают. Где его брать?
И еще, положенны какие либо выплаты матери одиночке на ребенка, старше 6-ти лет?
#137Опубліковано 04 вересень 2012 - 23:47 http://klumba.ua/art...dinochkam-2012/ ось тут є розміри виплат. Виплачується до 18 років, а якщо дитина навчається, то до 23 років. З приводу посвідчення нічого не скажу. #138Опубліковано 08 вересень 2012 - 13:30
Хочу расказать свою историю. В октябре 2011 мой муж ушел к другой оставив меня с сыном (ему было 3года 10 мес). Он приезжал к сыну каждые выходные игрался с ним, а я была в другой комнате или на кухне рыдала((. Через полтора месяца у нас произошел очень тяжелый разговор, но при этом сказаны были слова которые изменили нашу жизнь "Что мы вдвоем были не правы и что он хочет вернуться домой к нам". Сейчас мы вместе, у нас будет второй ребенок, но........с мая месяца отношение ко мне изменилось: он меня не обнимает вообще, спим вместе но при этом отдельно, куда то уезжает и может приезжать поздно и еще сказал что переспит со мной только из жалости. Вот так.
Спасибо родителям что поддерживают меня и подруге.
#139Опубліковано 24 грудень 2012 - 01:16 так зачем вы мучаете себя #140Опубліковано 04 січень 2013 - 13:31
Девы, почитала ваши истории. Хочу выразить вам всем свое восхищение, вы реально большие умнички! Здоровья вам, сил и всего наилучшего!
2 користувачів читають цю тему0 учасників, 2 гостей, 0 анонімних користувачів |
Важливі повідомлення
Про рекламу на форумі читати тут. |