2692 відповідей у цій темі

[Rudik]

Подскажите пожалуйста, где можно скачивать книги для смартфона и планшета.

[Tanesk]

Подскажите пожалуйста, где можно скачивать книги для смартфона и планшета.

На Флибусте попробуйте

[Асмо]

Прочитана еще одна книга про Волкодава Марии Семеновой, и еще одна загадка для меня. Ну что в этой книге такого, что так цепляет? Начинаю читать и в который раз удивляюсь, чем мне прошлая книга понравилась, хмурая, угрюмая, все такое серое, унылое. Но ведь все равно втягуюсь и получаю удовольствие от чтения. Очень приятная атмосфера, такая родная, славянская, близка сердцу. Во время прочтения, почему-то кажется, что становишься немножко ближе к предкам, которые были мудрые, чувствовали природу и ощущали мир намного лучше, чем мы сейчас со своими технологиями.

[AlexAlex]

Сомерсет Моэм "Бремя страстей человеческих". Один из наиболее известных романов английского писателя. Описывается жизнь мальчика-сироты, который ищет свое призвание и хочет понять в чем смысл жизни. А. Баюканский "Соколині ратники", В. Пикуль "Каторга". Исторические романы про каторгу на Сахалине, зверства японских оккупантов. Сильные произведения.

[smakovska]

Є книги, читаючи які, розумієш, що не хочеш, щоб вони закінчувалися. Це не просто книги, це настільки справжня реальність, що, здається, ти там - живеш разом з героями, співчуваєш їм, радієш з ними, помираєш і народжуєшся теж. Дочитала "Когда уходит человек" Олени Катішонок. Думала, що це продовження "Жили-были старик со старухой", про яку я вже писала, а виявилось, що це інша книга, хоча в кінці деякі герої все-таки перетинаються.
В книзі розказується про одне місто в Латвії (країна жодного разу не згадується, але, трішки знаючи історію чи зазирнувши в гугл, можна здогадатися, про яку йде мова), точніше розказується про "життя" одного будинку, можна сказати від його народження і майже до смерті, і відповідно про мешканців, які в ньому жили.
Так дивно було, я тільки дочитала "Французскую сюиту" Ірен Неміровськи, і тут знову книга про другу світову і притиски євреїв, тільки тут вже і німцями, і більшовиками. То якщо в книзі Неміровськи мені під кінець німецьких солдатів навіть жаль стало (їй вдалося описати їх, як звичайних людей, а не просто ворогів, якими ми звикли їх бачити), то в "Когда уходит человек" любові не виникло ні до фашистів, ні до радянських більшовиків.
Цікаві долі людей, цікава історія міста, яке кидало від одних загарбників до інших, а ще страшне розуміння того, що все ж це дійсно було! І існували люди, які все це пережили: і війну, і гетто, і висилки в Сибір, і страх перед владою, і життя без документів... Цю книгу дійсно варто прочитати!

[smakovska]

Давно тут не відписувалася, не впевнена, що згадаю все, що прочитала за останній час. Так як враження вже трішки згасли, то буду коротко.))

Джоді Піколт "Роковое совпадение" - ну це моя улюблена авторка, я її всі книги, що вийшли в друк, прочитала. В цій розказується про маленького хлопчика, який піддався насиллю педофіла.

Spoiler

Мама вирішила сама зробити самосуд і насильника застрелила. Чесно кажучи, мені б не жаль було, якби її посадили за грати. Адже вона вбила не того... Хоча...

Не суди, да не судим будешь. Фанатам Піколт книга, думаю, сподобається.

Ірен Роздобудько "Лицей послушных жен". Сюжет незаїжджений, тому читати було досить цікаво. Роздобудько люблю, але більше тоді, коли вона пише українською.)

Люко Дашвар "На запах м"яса". Моя думка - авторка таки реабілітувалася після того "бреда", який був в останній книзі трилогії "БитіЄ". Книгу прочитала, мабуть, за пару днів, не хотілося відкладати. Кінець все-таки трішки вразив, очікувала хеппі-енду, а вийшла сувора реальність.(

Володимир Лис "Століття Якова". Книга, яка залишила свій слід у моєму серці і душі. Але треба зробити поправку на те, що я таке люблю.)Бо є моменти про ту укр. історію, яку тільки зараз починають визнавати, і то не всі. А взагалі дуже цікава доля однієї людини зі щасливими і дуже трагічними подіями. Ціле століття людського життя зі своїми помилками і радощами, і, не зважаючи, на логічний кінець життя будь-якої людини, у Якова, я думаю, він був щасливим.

Ден Браун "Інферно". Книга читається легко, але, якщо раніше, мені було дійсно цікаво читати книги цього автора, то в цій було всього якось занадто, як в голівудському кіно.( Хоча "Інферно" все-таки змусила мене задуматися над одним питанням - перенаселення нашої планети. Жарти жартами, але ж реально ми до цього йдемо. То що ж буде далі? Може, дійсно не треба дивуватися різним природнім катаклізмам, що відбуваються останнім часом на Землі, бо це природа таким чином позбавляє себе від зайвого "вантажу"?

[smakovska]

Ірен Неміровськи "Французская сюита". Я вже трішки написала про неї у пості вище. Хочу сказати, що, починаючи читати цю книгу, в мене в голові з"явилася думка, що я хочу прочитати книгу, яка показує нам інший бік медалі. Тобто поглянути на другу світову очима німців, фашистів, солдат і простих людей, які жили в Німеччині. Майже у всіх книгах, прочитаних мною до цього, вони були ворогами - і крапка! Але ж не може бути все настільки однобоко. Напевно і серед німців були ті, хто не підтримував Гітлера, але мусив йти на війну.
Не скажу, що все це я знайшла в "Французькій сюїті", та хоча б була можливість "подивитися" на німців не на полі бою, а в майже буденному житті. І виявляється - о, чудо! - вони теж вміли кохати, страждати, любити свою країну... Ні, я ні в якому разі їх не захищаю, але останній абзац книги чомусь навіяв мені сум.
Німці залишали окуповане місто...
"...Сбор назначили у замка, и потом уже полк в полном составе маршевым шагом пройдет по городу. А пока в тени то у одной двери, то у другой слышались звуки поцелуев… Кто-то прощался нежней, чем другие… Солдаты уже переоделись в полевую форму, надели тяжелые каски, повесили противогазы на грудь...
...Солдаты затянули песню, протяжную, невеселую, и с ней ушли в темноту — на дороге вместо немецкого полка осталось облачко пыли."

До речі, початок книги про те, як люди покидали Париж перед захопленням його німцями, був дуууже цікавим і яскравим, далі стало трішки "спокійніше" чи що.

[Мама Лена]

А я сьогодні вночі закінчила Солодку Дарусю Матіос. Скучила я за такими книгами. Тому перебуваю дещо в шоці. Книгу можна розбирати на цитати. Причому настільки влучні і правдиві, що відчуття постійного мороку не залишає й досі. Роман написано чудовою мовою. Часто важкою, але зрозумілою. А які описи, які порівняння! Наче сама можу торкнутися Мотриної коси, відчути її посмішку, погладити вишиту сорочку...
А люди?! Вони такі, як і зараз. Настільки ж заздрісні, чорні, брехливі( Головне, щоб гірше, ніж у себе. Скільки доль поламало одним необережним словом(
Я зовсім по-іншому побачила "представників" великої держави.. Ні, я і раніше розуміла, що не все в шоколаді було в СССР, але якось зовсім моторошно ставало під час читання.
Книга для мене закінчилася раніше, ніж було прочитане останнє слово. Не можу спокійно сприймати все, що стосується болю і страждань дітей.
Однозначно варто читати, згадати, дізнатися, зробити висновки.

[mamulia1985]

а я сейчас начала только читать Ден Браун "Інферно", потом расскажу о своих впечатлениях! хотя мне все книги этого автора всегда нравились!

[Yadik]

Люко Дашвар "На запах м"яса" - цікаво, захопливо, повчально до 2/3 книги, а фінал...не розумію, як можна зцілитися і тілом, і душею, і знову у цей бруд?! Ірен Роздобудько "Ліцей слухняних дружин" - абревіатура класна виходитьКнига сподобалася, але для вихованок такого ліцею необхідно і молодих людей відповідним чином виховувати, бо дівчата не маючи власної думки і моделі поведінки у реальному соціумі гинуть як метелики, котрі летять на полум"я.

[smakovska]

абревіатура класна виходить

ой, а я абревіатуру і не помітила.))

аа, у мене ж вона російською!)

[Yadik]

ой, а я абревіатуру і не помітила.))

аа, у мене ж вона російською!)

Не уявляю її на російській

[smakovska]

Не уявляю її на російській

Я взагалі не дуже люблю читати українських письменників російською, та Роздобудько дуже люблю, а був лише один варіант - російською. Прийшлось купувати.)

[LUCKY]

А я дочитала "Империя ангелов" Бернарда Вербера. Сестра ходила на спектакль, была в экстазе, поэтому взялась читать) Всё время забываю сестру спросить, как на сцене можно было показать потусторонние миры, летающих ангелов, и другую мистику/фантастику. В принципе, книга понравилась, местами слишком фантастично, становилось скучно, местами - перечитывала несколько раз фразы, которые заставляют думать. Перед этой книгой - "Село не люди". Ох, слишком драматичная для меня, иногда читала, а потом заснуть не могла, так переживала за героев.

[Olesichka]

Давно тут не відписувалася, не впевнена, що згадаю все, що прочитала за останній час. Так як враження вже трішки згасли, то буду коротко.))

Джоді Піколт "Роковое совпадение" - ну це моя улюблена авторка, я її всі книги, що вийшли в друк, прочитала. В цій розказується про маленького хлопчика, який піддався насиллю педофіла.

Spoiler

Мама вирішила сама зробити самосуд і насильника застрелила. Чесно кажучи, мені б не жаль було, якби її посадили за грати. Адже вона вбила не того... Хоча...

Не суди, да не судим будешь. Фанатам Піколт книга, думаю, сподобається.

Ірен Роздобудько "Лицей послушных жен". Сюжет незаїжджений, тому читати було досить цікаво. Роздобудько люблю, але більше тоді, коли вона пише українською.)

Люко Дашвар "На запах м"яса". Моя думка - авторка таки реабілітувалася після того "бреда", який був в останній книзі трилогії "БитіЄ". Книгу прочитала, мабуть, за пару днів, не хотілося відкладати. Кінець все-таки трішки вразив, очікувала хеппі-енду, а вийшла сувора реальність.(

Володимир Лис "Століття Якова". Книга, яка залишила свій слід у моєму серці і душі. Але треба зробити поправку на те, що я таке люблю.)Бо є моменти про ту укр. історію, яку тільки зараз починають визнавати, і то не всі. А взагалі дуже цікава доля однієї людини зі щасливими і дуже трагічними подіями. Ціле століття людського життя зі своїми помилками і радощами, і, не зважаючи, на логічний кінець життя будь-якої людини, у Якова, я думаю, він був щасливим.

Ден Браун "Інферно". Книга читається легко, але, якщо раніше, мені було дійсно цікаво читати книги цього автора, то в цій було всього якось занадто, як в голівудському кіно.( Хоча "Інферно" все-таки змусила мене задуматися над одним питанням - перенаселення нашої планети. Жарти жартами, але ж реально ми до цього йдемо. То що ж буде далі? Може, дійсно не треба дивуватися різним природнім катаклізмам, що відбуваються останнім часом на Землі, бо це природа таким чином позбавляє себе від зайвого "вантажу"?

Наші літературні смаки багато у чому подібні
Джоді Піколт, Люко Дашвар - автори, яких іноді моторошно читати (я все дуже близько приймаю до серця, "переношу на себе" так би мовити), але відірватись неможливо.
Деном Брауном захоплювалась декілька років тому, а зараз захотілось перечитати його перед тим, як розпочати "Інферно". Почала з "Ангелів і Демонів"

[Polinka78]

Зі свіжопрочитаного.
"Гастарбайтерки" Наталки Доляк.

Гастарбайтерки — true-story про життя трьох українських жінок, що за різних обставин виїхали закордон на заробітки, четверте місце у номінації «Романи».

Зацікавила ця тема, так як зараз по роботі стикаюсь з нелегальними мігрантами. Виключної художньої цінності тут я не помітила, але є щось таке, що зачіпає і написана книга напрочуд легкою мовою, прочиталася на одному диханні. Цікаво заглянути в життя, про яке зараз багато говорять, але мало що знають. Яке воно, "солодке" заробітчанське життя? Що почуває людина з вирваним корінням? І там чужий, і тут не свій.... І разом з цим, це книга про жінок, жертовних, сильних і по-своєму чарівних, які, не дивлячись на життєві перипетії, не втрачають людської гідності і мріють про просте жіноче щастя.

"Белое на черном" Гальего Рубен Давид Гонсалес.

Живя в Мадриде, Рубен Давид Гонсалес Гальего пишет по-русски. И не только и не столько потому, что, внук видного испанского коммуниста, он провел детство в Советском Союзе. По его мнению, только «великий и могучий» может адекватно передать то, что творилось в детских домах для инвалидов СССР.

Я б радила не сприймати цей роман як художній твір, його цінність в іншому - це документальне свідчення дитини-інваліда, яка на собі відчула всі жахи перебування у спецзакладі. Книга, яка залишає глибокий слід, яку неможливо забути, прочитавшу яку стає соромно, за те, що ми закриваємо очі на проблеми "особливих" дітей, за наше відношення до них, за те що жаліємся на свої дріб'язкові проблеми, багато за що.... Вразило те, з якою легкістю, навіть беземоційно, автор пише про страшні речі, коли все життя - це очікування того дня, коли тебе відправлять на смерть.
"Я -- герой. Быть героем легко. Если у тебя нет рук или ног -- ты герой
или покойник. Если у тебя нет родителей -- надейся на свои руки и ноги. И
будь героем. Если у тебя нет ни рук, ни ног, а ты к тому же ухитрился
появиться на свет сиротой, -- все. Ты обречен быть героем до конца своих
дней. Или сдохнуть. Я герой. У меня просто нет другого выхода."

"Средний пол" Джеффри Евгенидес. Історія життя гермафродита.... Так починається аннотація до ціеї книги, тобто відкриваєш книгу з зовсім іншими очікуваннями. А отримуєш сімейну сагу, історію кількох поколінь, на фоні історичних подій і катастроф, які мали місце під час греко-турецької війни, життя грецьких емігрантів в США, крім цього - дуже детальне дослідження походження дефективного гену, через який головний герой народився гермафродитом. В цій книзі ви не знайдете ніяких примітивних штампів, навпаки, це погляд зсередини, як почувають себе "не такі", як вони виживають серед тих, у кого свої уявлення про норму.
Якась виходе суха рецензія на таку повну і багату на події книгу, але розказати про все просто неможливо. Дуже раджу, не дивлячись на те, що книга дуууже довга). Кілька цитат:
"Дездемона воспринимала смерть как еще один способ эмиграции. Вместо путешествия из Турции в Америку теперь ей предстояло перебраться с земли на небеса, где Левти уже получил гражданство и приготовил для нее место".
"Гермафродиты были всегда. Калл. Всегда. Платон вообще говорит, что изначально все люди были гермафродитами. Ты не знал? Первый человек состоял из двух половинок – мужской и женской. А потом они были разделены. Именно поэтому все ищут свою вторую половину. Кроме нас. Мы имеем обе с самого начала."
" Запомни, Калл, половые признаки зависят от биологии, пол – понятие культурологическое. Индейцы навахо понимали это, и они давали человеку возможность изменить свой пол, если он хотел. И после этого они не презирали такого человека, а превозносили его."

[Асмо]

Пока никто к этой темке не напишет, я не могу доползти до нее

Моя любовь к экранизациям меня погубит.
"Прекрасные создания" (Гарися и Столь) - вторая часть "Прекрасной тьмы". Читабельно, очень легко читабельно, но чего еще ожидать от подобной книги. Иногда примитивненько, особенно когда дело касается описания так называемого Юга, прямо как школьник писал, так не естественно звучит. Ну и как первая книга, ощущение, будто автор решил, что он так шикарен, что его обязательно экранизуют (и таки сняли фильм О_о видать выехали на сумеречной волне), пишет так, чтобы картинка была шикарна, чтобы экшн был, а красивого художественного текста, как бы и нет.

"Академия вампиров. Охотники и жертвы" (Мид) Читается еще легче, и отлично втягивает, наверное, из-за динамичности сюжета. Более-менее интересно придуман мир. Некоторое время читалось с интересом, потому что хотелось вникнуть в эти расы и их взаимосвязи. О русских вспомнили, мило. Неприятно было качество текста, грубые словечки, казалось, что главная героиня недалекая какая-то. Подросток, что с нее взять, видать автор решил, быть ближе к аудитории. С другой стороны, обычно в книгах все герои очень любят читать (авторы часто себя ставят на место героев, как ни крути, а все любители писать, любители и почитать). И тут вот такая оригинальность, ГГ не любит книги, это ж надо))

И не знаю, в эту ли тему про не художественные. "Как вырастить ребенка счастливым" (Ледлофф) домучила! Очень со многим не согласна с автором, ну не нормально это нам равнятся на племена индейцев, я ничего против них не имею, сама считаю, что надо быть ближе к природе. Но у нас уже совсем не то здоровье, и мы уже адаптированы к цивилизации, так что истории, брось ребенка, пусть ползет куда попало и нельзя обезопасить его место мне непонятны. В племени ребенок не выскочит под машину. И держать младенца головой вниз за ногу для меня страшновато. Ну тут можно спорить сколько угодно по поводу каждой мысли автора. Все же заметила, что многое у меня отложилось в голове. Ведь в основе суть такая же, которой я сама придерживаюсь, ребенок должен быть с мамой постоянно, вникать в тот мир, в котором ему жить, и когда он насытится, он сам станет самостоятельным. Про ручной период написано очень интересно, вплоть до того, что все наши проблемы от того, что нас на ручках в детстве не додержали

[*Ольчик*]

Пока никто к этой темке не напишет, я не могу доползти до нее

Как знакомо ))) Сама все думаю что нужно написать, и так откладываю книгу за книгой

"Мастер и Маргарита" (Булгаков): читала его в школьные годы (ну, как читала... пыталась домучить ))), потом в институтские годы была попытка, но тоже безуспешная. И вот только сейчас прочитала на одном дыхании. И получила несказанное удовольствие. Очень интересно он изобразил Воланда и всю нечистую силу. Хотя, говорят, что он писал этот роман с самим . Возможно, так и было

"Полные записки кота Шашлыка" (Экслер): рассказ о коте Шашлыке, его хозяевах и собачке Цигейке, рассказанные от имени кота. Книгу добила до конца, хотя, как по мне, слабенько и скучновато даже для одноразового чтива.

"Сантехник, его кот, жена и другие подробности" (Сэ): местами смешно, местами скучно... в общем для одноразового чтива в транспорте сойдет.

И тут настала "Пиколтмания"
"Ангел для сестры": первая книга, которая мне попалась. С нее все и началось. После прочтения была в диком восторге. Читала уже после того как посмотрела фильм, думала что уже знаю чего ожидать, а оказалось что концовка застала врасплох О_о. Сама книга написана очень интересно - читаешь и понимаешь каждого героя, каждому сочувствуешь.

"Жестокие игры": как и Ангел проглотила на одном дыхании. Очень интересно как по ходу книги раскрываются герои и подробности их жизни. И опять же концовка поразила.

"Хрупкая душа": по началу напомнила Ангел для сестры, но по ходу чтения поняла, что это самостоятельная история. Душещипательная история о матери, которая ради любви к дочери подает иск против лучшей подруги. О том чьи судьбы будут разрушены этим иском и как герои переживут эту нелегкую борьбу. Совершенно не ожидала что все закончится именно так.

"Одинокий волк": эту книгу получилось найти не сразу (я так поняла что она не очень популярна). История о отце семейства, который больше любил животных чем людей, который отдавал больше любви и тепла волкам чем своей семье. И вот когда после аварии он попадает в кому дети должны решить поддерживать жизнь или же отключить отца от аппаратов. И чем будет продиктован их выбор: благом для отца или местью.

[ллла]

А я в Дэне Брауне разочаровалась после "Утраченого символа". По ходу - было интересно но финал... Лучше бы сама додумала)))
Вот, дочитываю "Инферно" - легко идет, но без восторга как-то.

Съзен Колинз. "Голодные игры"
Захватили меня всю.Прочитала, после недавнего просмотра первого фильма. Второй - посмотрела после прочтения. Довольно слабо читаю на английском, но русский перевод (или адаптация?) не полностью отображают всю картину, которую рисует мое больное воображение. Лук и кулончик с сойкой у меня уже есть))))))

[Асмо]

А я в Дэне Брауне разочаровалась после "Утраченого символа". По ходу - было интересно но финал... Лучше бы сама додумала)))
Вот, дочитываю "Инферно" - легко идет, но без восторга как-то.

Съзен Колинз. "Голодные игры"
Захватили меня всю.Прочитала, после недавнего просмотра первого фильма. Второй - посмотрела после прочтения. Довольно слабо читаю на английском, но русский перевод (или адаптация?) не полностью отображают всю картину, которую рисует мое больное воображение. Лук и кулончик с сойкой у меня уже есть))))))

О да! "Голодные игры" это прекрасано!)) Помню, как вначале второй бегала по квартире и говорила "Нет, нет, нет, нет! Этого не может быть!!!" А фильм разочаровал в первую очередь кастом. Вот любят они актеров намного старше брать(( Вся драмма от этого теряется. Спасибо, что напомнили, я же вторую часть не посмотрела! Фанатка блин