175 відповідей у цій темі

[Vero4ka]

Это наши любимые!!! Спасибо за третий куплет "спи моя радость...", я и не подозревала о его наличии!

[Vero4ka]

Самуил Маршак. "Угомон" нашла в интернете, посоветовала знакомая бабушка, у неё внук засыпает после этого стиха Моему почти трёхлетнему мальчику понравилось, но засыпаем мы всегда с прыжками, Сон приходит втихомолку, Пробирается сквозь щелку. Он для каждого из нас Сны счастливые припас. Он показывает сказки, Да не всем они видны. Вот закрой покрепче глазки - И тогда увидишь сны! А кого унять не может Младший брат - спокойный сон, Старший брат в постель уложит - Тихий, строгий Угомон. Спи, мой мальчик, не шуми. Угомон тебя возьми! ---------------- Спать ложатся все на свете. Спят и взрослые и дети, Спит и ласточка и слон, Но не спит один Антон. До утра не спит и слышит, Как во сне другие дышат, Тихо тикают часы, За окошком лают псы. Стал он песни петь от скуки, Взял от скуки книгу в руки. Но раздался громкий стук - Книга выпала из рук. Да и как читать в постели: Лампа светит еле-еле... Начал пальцы он считать: - Раз-два-три-четыре-пять, - Но сбивается со счета - Не дает считать дремота... Вдруг он слышит: - Дили-дон! - Появился Угомон. Проскользнул он в дом украдкой, Наклонился над кроваткой, А на нитке над собой Держит шарик голубой. Да как будто и не шарик, А светящийся фонарик. Синим светом он горит, Тихо-тихо говорит: - Раз. Два. Три. Четыре. Кто не спит у вас в квартире? Всем на свете нужен сон. Кто не спит, тот выйди вон! --- Перестал фонарь светиться, А из всех его дверей Разом выпорхнули птицы - Стая быстрых снегирей. Шу! Над мальчиком в постели Шумно крылья просвистели. Просит шепотом Антон: - Дай мне птичку, Угомон! - Нет, мой мальчик, эта птица Нам с тобою только снится. Ты давно уж крепко спишь... Сладких снов тебе, малыш! --- В лес, луною озаренный, Угомон тропой идет. Есть и там неугомонный, Непоседливый народ. Где листвою шелестящий Лес в дремоту погружен, Там прошел лесною чащей Седобровый Угомон. Он грозит синичке юной, Говорит птенцам дрозда, Чтоб не смели ночью лунной Отлучаться из гнезда - Так легко попасть скворчатам, Что выходят по ночам, В плен к разбойникам крылатым - Совам, филинам, сычам...

[Orille]

Спасибо, девочки! Прямо в детство перенеслась. Многие стихи уже и позабывала давно, а тут такая ностальгия!
Поделюсь моим любимым стишком. Маму заставляла читать его раз по 5. Она уже и книжку прятала, но я всё равно находила и просила почитать .

Усатый-полосатый
(Самуил Яковлевич Маршак)

Жила-была девочка. Как её звали?
Кто звал,
Тот и знал.
А вы не знаете.
Сколько ей было лет?
Сколько зим,
Столько лет, -
Сорока ещё нет.
А всего четыре года.
И был у неё… Кто у неё был?
Серый,
Усатый,
Весь полосатый.
Кто это такой? Котёнок.

Стала девочка котёнка спать укладывать.
— Вот тебе под спинку
Мягкую перинку.
Сверху на перинку
Чистую простынку.
Вот тебе под ушки
Белые подушки.
Одеяльце на пуху
И платочек наверху.
Уложила котёнка, а сама пошла ужинать.
Приходит назад, — что такое?
Хвостик — на подушке,
На простынке — ушки.
Разве так спят?

Перевернула она котёнка, уложила как надо:
Под спинку -
Перинку.
На перинку -
Простынку.
Под ушки -
Подушки.
А сама пошла ужинать.

Приходит опять,— что такое?
Ни перинки,
Ни простынки,
Ни подушки
Не видать,
А усатый,
Полосатый
Перебрался
Под кровать.
Разве так спят?
Вот какой глупый котёнок!

Захотела девочка котёнка выкупать.
Принесла
Кусочек
Мыла
И мочалку
Раздобыла
И водицы
Из котла
В чайной
Чашке
Принесла.
Не хотел котёнок мыться
Опрокинул он корытце
И в углу за сундуком
Моет лапку языком.
Вот какой глупый котёнок!

Стала девочка учить котёнка говорить:
— Котик, скажи: мя-чик.
А он говорит: мяу!
— Скажи: ло-шадь.
А он говорит: мяу!
— Скажи: э-лек-три-че-ство.
А он говорит: мяу-мяу!
Всё «мяу» да «мяу»! Вот какой глупый котёнок!
Стала девочка котёнка кормить.
Принесла овсяной кашки
Отвернулся он от чашки.
Принесла ему редиски -
Отвернулся он от миски.
Принесла кусочек сала.
Говорит котёнок: — Мало!
Вот какой глупый котёнок!

Не было в доме мышей, а было много карандашей.
Лежали они на столе у папы и попали котёнку в лапы.
Как помчался он вприпрыжку, карандаш поймал, как мышку,
И давай его катать -
Из-под стула под кровать,
От стола до табурета,
От комода до буфета.
Подтолкнёт — и цап-царап!
А потом загнал под шкап.
Ждёт на коврике у шкапа,
Притаился, чуть дыша…
Коротка кошачья лапа -
Не достать карандаша!
Вот какой глупый котёнок!

Закутала девочка котёнка в платок и пошла с ним в сад.
Люди спрашивают: — Кто это у вас?
А девочка говорит:— Это моя дочка.
Люди спрашивают: — Почему у неё мохнатые лапы,
а усы, как у папы?
Девочка говорит:— Она давно не брилась.
А котёнок как выскочит, как побежит,— все и увидели,
что это котёнок — усатый, полосатый.
Вот какой глупый котёнок!

А потом,
А потом
Стал он умным котом.
А девочка тоже выросла, стала ещё умнее и учится
в первом классе сто первой школы.

Стоит ли говорить, что я вслед за девочкой пыталась выловить всех дворовых котят и переделать с ними всё, что и она

[soloAnna]

автор Іван Андрусяк ЧАКАЛКА Хтось на кухні чавкає, чавкає – то, напевно, Чакалка, Чакалка. Баняком і чайником, тарілками й чарками – дзень! трісь! То напевно Чакалка, голоднезна Чакалка ВСЕ їсть! Що не здужає поїсти – понесе в мішку до міста, але й того, хто не спить, може також прихопить. Там, у темному мішку, буде каша у горшку, і повидло, і млинці, і куліш на молоці, і перепічка духмяна, і дитина неслухняна… Буде довго чапати, чапати десь по місту Чакалка, Чакалка. Зголодніє – і в мішку знайде кашу у горшку, і шматочок калача, і принишкле дитинча. Буде все це Чакалка, Чакалка поїдати-чавкати, чавкати… – Татку, а у тім мішку буде хрумиків дещиця? Бо насправді там, на кухні, порядкує наша киця. НЕСПРАВЖНЄ СЕЛО Я цього метелика бачила по телику, зайчика-розвідника – в мультику по відику, а телятко – ось воно! – зустрічала у кіно. Також справжнього коня і маленьке слоненя. А в бабусі у селі слоненята є малі? Як, немає?! Й не було? Ну й неспра-а-авжнє тут село… НА ЗУБ Пізнає Стефуся світ, як сніданок чи обід. Книжку, іграшку, листок, кицю, Лізин чобіток, ополоник, зерня маку, дідусевого собаку, татів ремінь, з вікон рами, дисертацію у мами, табуретку й просто луб – все попробує на зуб. ПЕРШІ КРОКИ Є у Стефи топи-топи, в них Стефуся топа, топа, лиш сестричку за дві ручки хап! Ця земля така твердюча, як по ній топ-топати? Відпущу сестрички руці – упаду на попу. От я виросту ще трішки, попід стіл піду я пішки, і котище за хвостище хап! Принесу сестричці кицю, будем разом гладити. Лиш навчи мене сестричко, як іти й не падати. АЛІСА І КОМАР Той комар – така потвора! Так і шаста коло двору. А як тільки лиш дівчатка вийдуть з хатки погулятки, він одразу: кусь! Відганяти вийшов тато, вийшла мама відганяти, і одразу дві бабусі: – Не роби дівчаткам кусі! – А він далі: кусь! Вийшла квочка, вийшли кури, вийшов півнище похмурий, і качки прийшли, і гуси: – Не роби дівчаткам кусі! – А він знову: кусь! Тут прокинулась Аліса (киця спала на печі), позіхнула, з печі злізла і прибігла на плачі: – Хто тут діток ображає? Хапну! Дряпну!! Покусаю!!! – Комарисько тільки шасть – і минулася напасть. автор Іван Андрусяк ПІВГОРОШИНИ Плаксію, плаксію – горошини сію! Тобі, розбишако, – на шапку. Тобі, злюко, – на руку. Тобі, нечупаро, – на палець! Тобі, вередуле, – на личко. А в маленької доні одна на долоні, та й та непрошена – лиш так, півгорошини... ТРИ ПЛАЧІ Доні снилися вночі три плачі. Перший плач жував калач, другий одягнувся в плащ, а у третього плачу парасолька від дощу. Перший доню пригощав, другий кицькою нявчав, третій, взявши на долоню, колихав маленьку доню і просив її іще погуляти під дощем. – Я із вами, плаксіями, – каже доня, – не піду, я покличу тата й маму, ще й сестричку приведу, і вони як засміються, як прокинуться усі – від плачів не стане й сліду. Може, тільки у росі...

[ALEX_B]

просто понравился стихМой мужчина не любит пива и сигарет,Он не картежник и даже не ходит в клубы.У него не бывает денег мне на букет,(Поэтому, не стесняясь, срывает с клумбы).Мой мужчина совсем не против моих подруг,Бигудей и платья в крупный цветной горошек,Он чуть-чуть забияка, но верный, надежный друг,Мы с ним ходим за ручку и веселим прохожих...Он слегка боится собак, темноты и ссор,Но, готов помогать мне, стряпать пирог и плюшки.Он поддержит самый бессмысленный разговор,Он зовет меня «сладкой зайкой» и «самой лучшей».Он совсем не ревнует меня к друзьям,Телефонным звонкам, массажу и Тому Крузу,Он защитник лягушек, ящериц, обезьян,Он любит какао, печенье и кукурузу,Он обожает все, что ему дарю,Делает комплименты, рисует солнце,Он не стесняется крикнуть: «Тебя люблю!».Он называет кошку «пузатый боцман».Он засыпает вечером, к девяти,Мой настоящий парень с мордашкой сына...Из всемозможного счастья лучшего не найти,Как петь колыбельные маленькому мужчине....

[ALEX_B]

Зеркало
«… Я ль в семействе всех шкодливей,
всех быстрее и крикливей?
Вздыхает зеркало в ответ:
«Ты, конечно, спору нет».

[O_Olynchik]

Ось рожеве поросятко, Поруч мукає телятко, Для тваринок хлів - це дім, У якому зручно їм.

[vivita]

Кто там ходит в огороде?
Это я - козел Мефодий!
По каким таким делам?
Помогаю сторожам,
я капусту охраняю, каждый лист оберегаю!
Почему-ж капусту вдруг, а не редьку, и не лук?
Лук стеречь я не умею,
а от редьки я худею.
А капуста хороша и нужны ей сторожа!
Потому что самый вкусный, самый вкусный - лист капустный!


Дополним про Мефодия)))

Спасибо Вам за стишок про Мефодия, а то я помнила только первые две строчки. Стишок

[vivita]

До недавнего времени все стишки сыну я читала и рассказывала на русском языке. И вот дошел черед до стишков на украинском языке. Сынуле очень нравится вот этот стишок Ганни Чубач:

Два маленькі баранці

Два маленькі баранці
Напекли собі млинців:
- Ой! Ой!

Біля столу сіли
І все зразу зїли:
- Гам! Гам!

Два маленькі баранці
Захотіли ще млинців:
- Дай!Дай!

Та вже масла - мало
І муки - не стало:
- Зле! Зле!

Два маленькі баранці
З-за неспечених млинців
Билися рогами:
- Гуп, гуп!
Тупали ногами:
- Туп, туп!

А коли втомилися,
Зразу помирилися:
- Так! Так!

Спритно обтрусилися,
Біля столу всілися
- Ох!Ох!

І листком капусти
Щиро поділилися:
- Хрум! Хрум!

Отакі от молодці
Два маленькі баранці
Отакі!

[Ozzz]

Народ, недавно купила книгу Наталії Забілої! В мене в дитинстві був цілий збірник, дуже любила її читати! А тепер читаю Ярославі на ніч вірші з циклу "Ясочкина книжка". Таски кабанячі! З улюбленого:

ЯСОЧЧИН САДОК (Цикл «ЯСОЧЧИНА КНИЖКА»)

За вікном сьогодні вітер,
вітер — аж в кімнаті чути, як гуде.
В дитсадок давно пішли всі діти,
а маленька Ясочка не йде.

Наша Яся нині трохи хвора,
все кахика й носик витира.
Застудилась, мабуть, Яся вчора,
як ліпила бабу дітвора.

На роботу вже поїхав тато,
мама вийшла — й довго щось не чуть...
Може, Яся буде сумувати?
Може, слізки рясно потечуть?

Ні! Ясюня не така вдалася! —
в неї досить іграшок, ляльок.
У своїй кімнаті наша Яся
улаштує власний дитсадок.

Діти будуть — лялька та ведмедик,
та конячка сіра без сідла,
і собачка Бум, така кумедна,
що угору вухо підвела.

Ще Ясюня посадила й кішку.
А вона стрибнула у куток!..
— Ну й сиди собі сама під ліжком,
не візьму тебе у дитсадок!

От усі в кутку біля канапи
посідали. — Тихо, не шуміть!
А чому в ведмедя чорні лапи?
Мабуть, вранці їх забув помить?

Зараз я будинок вам збудую
із великих татових книжок
і обідом добрим нагодую —
дам цукерки вам і пиріжок...

а тоді візьму цікаву книжку,
покажу своє знайоме „о”!
Яся певна, що ведмедик Мишка
хоче знати літери давно.

Потім Яся хусточку розстеле
на вовнянім теплім килимку.
— Ну, лягайте, діточки, в постелю!
Так і ми спимо у дитсадку!

У куточку сплять слухняні діти:
і ведмедик з лялькою, і кінь.
За віконцем виє вітер, вітер,
а в кімнаті тиша і теплінь.

От і мама двері відчинила
і на руки Ясю підійма.
— Ой, яка ж у мене доня мила,
що так добре грається сама!

[Ozzz]

Ой, мене понесло!!! Ще один улюблений (мій ) вірш:
Наталя Забіла

МАРИНА ДМИТРІВНА (Цикл «ПРО ДІВЧИНКУ МАРИНКУ»)

У Марини Дмитрівни
Стільки всяких справ.
Без Марини Дмитрівни
Хто б отак прибрав?
Хто так гарно ліжечко
Ковдрою застлав?
Хто старанно віником
Скрізь позамітав,
Витер пил ганчіркою
З столу та вікна?
Все Марина Дмитрівна,
Все сама вона!

У Марини Дмитрівни
П’ятеро дітей
Та ще з ранку раннього
Тисячі гостей.
З кожним поздоровкайся,
Зручно посади,
Дай тому цукерочку,
Другому води,
Той гуляти проситься,
Той упав з стільця…
У Марини Дмитрівни
Діла — без кінця!
На таку сімеєчку
Наварить обід —
Із такою справою
Жартувать не слід!
Ось вже наготована
Зелень до борщу.
Борщику наварено
Дітям досхочу.
Ще Марина Дмитрівна
Й пиріжки пече:
Збоку тільки глянути —
Слинка потече!

Та Марина Дмитрівна
Неабияка:
Кращого не знайдете
Ви й будівника.
Що вже набудовано
Фабрик та домів!
Крім Марини Дмитрівни,
Хто б отак зумів?

А коли у вечері
Діти ляжуть спать,
Тут Марині Дмитрівні
Треба й почитать.
Сяде, перегортує
Отакі книжки!
Довго роздивляється
Різні малюнки.
Що в книжках написано
І про що там річ —
Все б їй знать хотілося!
Та надходить ніч.

От і сон з дрімотою
До кімнати йдуть
І Марину Дмитрівну
Спатоньки кладуть.
Ну, хіба ж не стомиться
Кожен чоловік?
А Марині Дмитрівні
Тільки п’ятий рік…
От вона умилася,
В ліжечко лягла.
От і спить Мариночка,
Дівчинка мала.

[o_ma]

Народ, недавно купила книгу Наталії Забілої! В мене в дитинстві був цілий збірник, дуже любила її читати!

а где купила? и какую?

[Ozzz]

Видавництво Школа. Велика збірка творів.Вірші. Виявляється, це -твотомник. А я купила лише 1-ин том Ледве знайшла в одному магазинчику в Києві, до того питала - не було в продажу.

[Deleted_User]

Видавництво Школа. Велика збірка творів.Вірші.
Виявляється, це -твотомник. А я купила лише 1-ин том Ледве знайшла в одному магазинчику в Києві, до того питала - не було в продажу.

так, я теж бачила двотомник. І том -віріші. ІІ том - проза.
А ще є збірки для дітей. н-д, така:

Золота колекція української поезії для дітей. Н. Забіла. Олівець-малювець.
Ювілейне видання найкращих віршів і казок для дітей відомої української письменниці Н. Забіли. Книгу видано до 100-річчя від дня народження письменниці.
21 х 29 см, 80 с., тверда обкл
Великий формат, 7БЦ, 80 с., повнокольорове видання, Школа, Харків, 2009
Видавничий дім Школа
http://dosug.12igrok...'-malyuvec'.htm

ось вони в "Школі" http://www.schoolboo...ua//catalog.php


і оця Забіли http://www.schoolboo...pgnPager_page=2

Проте, треба сказати, що поезія Н.Забіли розрахована на старший дошкільний вік та молодший шкільний (навіть у школі її твори вивчають), але дітки зараз шустрі - можна і для малих почитати ))))))

[o_ma]

Видавництво Школа. Велика збірка творів.Вірші.
Виявляється, це -твотомник. А я купила лише 1-ин том Ледве знайшла в одному магазинчику в Києві, до того питала - не було в продажу.

большая просьба выложить фото книжечки, очень жду

[N3KRO]

Народ, недавно купила книгу Наталії Забілої! В мене в дитинстві був цілий збірник, дуже любила її читати! А тепер читаю Ярославі на ніч вірші з циклу "Ясочкина книжка". Таски кабанячі!

Где купили? Я тоже очень хочу.

Мое любимое из этого сборника (замечательно подходит для совсем малышни от года-полтора, берется лист бумаги, и под стих все рисуется. Дети балдеют!)) особенно когда весь рисунок начинаешь "дождиком" жестко зарисовывать)



ОЛІВЕЦЬ-МАЛЮВЕЦЬ (Цикл «ЯСОЧЧИНА КНИЖКА»)
Взяла Яся олівець, олівець-малювець.
Сіла Яся біля столу, розгорнула папірець:

— Треба тут намалювати отаку здорову хату!
Вікна. Дах. Димар на нім. З димаря — великий дим!

Ось травичка. Ось доріжка. Ось дитинка. Ручки. Ніжки.
Ротик. Носик. Голова. І волосся — як трава!

Ось на небі сяє сонце. Довгі промені ясні...
А в сторонці під віконцем квітнуть квіти запашні.

У дитинки є спідничка, а на ніжках черевички.
Ще їй кошика зроби — піде ляля по гриби.

Ліс такий густий, кошлатий, і дерев у нім багато:
все ялинки та дубки. Як щітки, стирчать гілки.

А під кожним під дубочком два грибочки, три грибочки,
ось чотири, ось і п’ять... вже нема не малювать!

Враз на сонце, як примара, налетіла чорна хмара,
чорна-чорна, наче дим... Ось і блискавка! І грім!

І полився з хмари дощик на грибочки, на дубочки,
на ялинку, на хатинку, на малесеньку дитинку,
на волоссячко, на кошик, ллється дощик, дощик, дощик,
ллється швидко, швидко швидко! І нічого вже не видно!

— Що ж ти, Ясю, наробила? Зачорнила весь папір.
І протерла, і подерла, і пробила аж до дір!..

Яся каже: — Ай-ай-я! Яся каже: — Це не я!
Це такий вже олівець, олівець-малювець!

[Светлана]

Вика, Анютка возит книги издательства Школа, думаю можно заказать у нее.)))

[Аленушка и М]

А нам нравяться такие стишочки Лисоника-лиса А я лисонька-лиса Ліси зимового краса, шубку руду знайшла І на свято до Вас прийшла Хто у нас така гарненька, Білогруда та руденька? Миші,зайці, не баріться, Бо вполює Вас Лисиця! Вчора зайців не знайшла- Підкралася до села Щось не чуть ку-ку-рі-ку У бабусі в курнику.... Стишки про животных Наши уточки с утра- Кря-кря-кря наши гуси у пруда- Га-га-га! А индюк среди, двора- Бал-бал-бал! Балды-балды! Наши гулень вверху- Грру-грру-грру! Наши курочки в окно- Кко-кко-кко! А как петя-петушок Ранним утром по утру Нам споет ку-ка-ре-ку! А этот стишок по нашего Толичку Где наши ручки? (и показывать ручки) А вот наши ручки Где наши ножки? А вот наши ножки А вот это Толин нос. Весь козюльками зарос. Ну, а это что? Живот. А вот это Толин рот. А вот это глазки, а вот это ушки. А вот это щечки-толстые подушки. Покажи мне язычок. Пощекочем твой бочек. А еще я ищу стишок что-бы помогал чистить зубки, может у кого то есть, напишите.

[Ира*]

Девочки, помогите, хочу с ребёнком на Новый год выучить стишки для Дедушки Мороза Может кто знает? Только не большие, нам всего 2 годика))) Желательно на русском и на украинском языках)

[natochka]

Девочки, помогите, хочу с ребёнком на Новый год выучить стишки для Дедушки Мороза Может кто знает? Только не большие, нам всего 2 годика))) Желательно на русском и на украинском языках)

Поищите в начале темы - там есть не большие и интересные.