1017 відповідей у цій темі

[Ксаночка]

Я рисую человечка — здравствуй, гномик!
Хочешь пряжку золотую в башмачки?
Три ступеньки на крылечке — вот и домик,
Два фонарика у входа — светлячки.
А подсолнухом накроемся от стужи,
Да и в дождь чтобы по стенам не текло…
Будет месяц по ночам смотреться в лужи
И стучаться лунным зайчиком в стекло.
Вот и стол с зеркально-медным самоваром,
Чтобы было чем гостей своих встречать,
И кроватку нарисую с одеялом,
На которой после чая сладко спать.
В колпачке и с колокольчиком звенящим,
Чтобы каждый был шажочек на слуху,
Нарисуешься ты самым настоящим
В синей курточке на беличьем меху.
И ладошки, словно белые ромашки,
И не выросла пока что борода,
Словно яблоки две щечки на мордашке,
Улыбаюсь — ну какая красота!
Мы подружимся с тобою, ты же знаешь,
Мы полюбимся друг другу — я не вру!
И когда-нибудь тебя я (представляешь?)
Вместе с мамкой из роддома заберу…

[Ксаночка]

Дай руку, доню, дай, моє пташа́тко,
Щоб не торкнулась скронь твоїх сльоза,
Доросла вже, а у душі – дівчатко,
І ті ж страхи́, лиш усмішка не та…

Дай руку доню, я завжди з тобою,
Поговори зі мною, не мовчи,
Коли нема у серденьку споко́ю,
То тяжко доню, тяжко буде йти…

Дай руку, мила, я тебе тримаю,
Бо твоя віра знай, тебе спасла.
Прощення просиш? Я тебе прощаю,
Бо ти моя дитина дорога…

Дай руку, доню, хочу йти з тобою,
Що кажеш? Обійняти? Обійму…
Коли впадеш – підтримаю рукою,
Бо дуже, доню, я тебе люблю…

[Maximather]

А потом так - бац! И тебе полста.
То спина болит, то скрипит бедро.
И тебе важней покормить кота,
чем махать мечом, насаждать добро.

Щит и шлем развешаны по местам.
Палачи, диктаторы - подождут,
потому что истина - где-то там,
а голодный Васенька - вот он, тут.

Ты не то чтоб выдохся...Подустал,
от рассвета до ночи на посту.
Но домой приходишь, берёшь кота...

Вот раздать бы каждому по коту!

Русудан Алмазова

[Kalinna]

А від вас ні сльози, ні оруди...
Коли йшли вони проти орди,
Виявляється, йшли у нікУди:
Ви лишень дивувались, - кудИ?
Коли їх молотило дощенту,
Й вони пили зірки з калабань,
Вам розхОдилось тільки в процентах
З їхніх писаних кров'ю послань...
Отакі вийшли в них натюрморти,
І псує їх "двохсотий" типаж...
Вже виходять із долі,як з моди -
Перештопаний їх камуфляж.
Що ви кажете,ви вже стомились?
Де в цім потязі клятий стоп-кран?
Нудить вас від протезів і милиць,
Й недоречного смороду ран...
Від заюшених клаптиків слави
Заздрий погляд таки засвітивсь?
Раз не ви їх туди посилали,
То пошліть їх тепер хоч кудись.
Неважливо вже, нАфіґ чи далі...
Був бліндаж, а тепер каземат?
Дзвонять дзвони, як їхні медалі...
І вслухається в дзвін автомат...
Богдан Томенчук

[Ксаночка]

Я хочу сказати простими словами,
Про те, що турбує мене вечорами,
Про те , як в думках я малюю картину,
Якою я бачу свою Україну!

В моїй Україні ніхто не стріляє,
Ніхто не калічить, ніхто не вбиває!
В моїй Україні ніхто не воює!
Своє і чуже життя кожен цінує!

В моєї країни чудові сусіди,
Запрошують в гості і я до них їду.
Сусіди і самі в нас часто бувають.
Не брешуть, не крадуть, ніде не блукають!

В моїй Україні є чесная влада,
Про неї в народі складають балади.
Працює й працює, з ранку до ночі,
Щоб людям відкрито дивитись у очі.

В моїй Україні не плюють на підлогу,
Отримують і надають допомогу,
І молодь моя не п'є і не курить,
Займається спортом, співати так любить!

В моїй Україні чемні дівчата!
А хлопці вміють їх щиро кохати!
Навчаються жити, читають книжки,
І горді від того наші батьки!

В моїй Україні немає кордонів!
І море, і сонце, Дніпро, терикони,
Карпати зимою в засніжених шапках,
Моя Україна! Люблю її! Крапка!

[Kalinna]

Я хочу сказати простими словами,
Про те, що турбує мене вечорами,
Про те , як в думках я малюю картину,
Якою я бачу свою Україну!

В моїй Україні ніхто не стріляє,
Ніхто не калічить, ніхто не вбиває!
В моїй Україні ніхто не воює!
Своє і чуже життя кожен цінує!

В моєї країни чудові сусіди,
Запрошують в гості і я до них їду.
Сусіди і самі в нас часто бувають.
Не брешуть, не крадуть, ніде не блукають!

В моїй Україні є чесная влада,
Про неї в народі складають балади.
Працює й працює, з ранку до ночі,
Щоб людям відкрито дивитись у очі.

В моїй Україні не плюють на підлогу,
Отримують і надають допомогу,
І молодь моя не п'є і не курить,
Займається спортом, співати так любить!

В моїй Україні чемні дівчата!
А хлопці вміють їх щиро кохати!
Навчаються жити, читають книжки,
І горді від того наші батьки!

В моїй Україні немає кордонів!
І море, і сонце, Дніпро, терикони,
Карпати зимою в засніжених шапках,
Моя Україна! Люблю її! Крапка!

Сусідів не обирають

шкода, що сусіди чудові за таких обставин( 

хоча система цінностей була зрозуміла давно((

[Ксаночка]

Сусідів не обирають

шкода, що сусіди чудові за таких обставин(
хоча система цінностей була зрозуміла давно((

Мдааа....вірш-мрія точно не для Вас..могли б і не читати, якщо що)
А з приводу системи цінностей, не Вам судити... Людяність - в першу чергу. Маю сім'ю багатонаціональну - українці з Закарпаття, поляки, росіяни.
І бачу, як вони, не ставлячи в один ряд політичні ігрища та людські відносини, зберігають родинні стосунки.
А погані сусіди бувають всюди...і серед наших людей їх ой як немало.
Читайте гарну поезію та насолоджуйтесь життям. Бо час все одно розсудить всіх. Всього найкращого)))

Відредаговано Ксаночка, 11 листопад 2019 - 19:07.

[Ксаночка]

Якого кольору твій світ?
Яким його ти бачиш серед ночі?
У час, коли забуто безліч бід,
Коли від втоми закриваєш очі...

Коли пірнаєш в володіння сну -
Стає він білим, чистим як дитинка,
Прощає всі образи і вину,
Твій світ є ніжним, мов пухка хмаринка...

Однаковим він є в цей час для нас...
Та лиш прокинувшись і зрозумівши, ДЕ ми,
Забарвлення міняється щораз,
Підкидуючи кожному свої проблеми...

Блакитний - істина, невинність, миролюбність,
Червоний - пристрасть, сила і життя...
Зелений - ревнощі, надія, неприступність
А жовтий - творче, сонячне буття...

Тож оберіть, яке ВАМ до вподоби
Забарвлення навколишнього дня.
Лиш тільки би робило людям добре,
А ВАМ - лиш радість й самовизнання.

Відредаговано Ксаночка, 11 листопад 2019 - 22:42.

[Ксаночка]

Я ще встигну набутись сама,
У той час, коли виростуть діти,
Може, буде тоді зима,
Ну а може, цвістимуть квіти.

Я ще встигну набутись сама,
Повертатись до чистого дому,
Бо якщо там нікого нема –
То й смітити у нім нема ко́му!

Я ще встигну набутись сама –
І читати книжки вечорами,
Бо в дітей буде сво́я сім’я –
Вже не треба буде́ їм мами.

Я ще встигну набутись сама,
Ну а поки – перу та готую,
І від ранку до ночі синам
Всю себе віддаю і дарую!

І я дякую Богу за те,
Що у мене такі є турботи,
Ну і що, що у хаті гуде,
Наче там десь біжать бегемоти?

Неповторні ці миті в житті,
Ми не раз ще захочем вернути,
І я дякую, Боже, Тобі,
Що це щастя змогла осягнути

[Kalinna]

Не подчиняясь нравственным законам,

Ничто всегда останется ничем!

Мир движется вперед от фазы к фазе…

В один прыжок пройти свой путь нельзя…

А если кто из грязи сразу в князи,

- Плохие получаются князья!..

При виде блеска города Парижа,

При виде власти, славы и монет

У некоторых сильно едет крыша…

А дома-то под крышею и нет!..   © Леонид Филатов

[Ксаночка]

Дай бог!

Дай бог слепцам глаза вернуть
и спины выпрямить горбатым.
Дай бог быть богом хоть чуть-чуть,
но быть нельзя чуть-чуть распятым.


Дай бог не вляпаться во власть
и не геройствовать подложно,
и быть богатым — но не красть,
конечно, если так возможно.

Дай бог быть тертым калачом,
не сожранным ничьею шайкой,
ни жертвой быть, ни палачом,
ни барином, ни попрошайкой.

Дай бог поменьше рваных ран,
когда идет большая драка.
Дай бог побольше разных стран,
не потеряв своей, однако.

Дай бог, чтобы твоя страна
тебя не пнула сапожищем.
Дай бог, чтобы твоя жена
тебя любила даже нищим.

Дай бог лжецам замкнуть уста,
глас божий слыша в детском крике.
Дай бог живым узреть Христа,
пусть не в мужском, так в женском лике.

Не крест — бескрестье мы несем,
а как сгибаемся убого.
Чтоб не извериться во всем,
Дай бог ну хоть немного Бога!

Дай бог всего, всего, всего
и сразу всем — чтоб не обидно...
Дай бог всего, но лишь того,
за что потом не станет стыдно.

Евгений Евтушенко

[mitera]

Взлетел самолёт, пассажиры расселись,
Расслабились. Люди летели домой...
Вдруг что-то случилось,
какая-то ересь,
И Жизнь получила команду: "Отбой..."

"Конечно, ошибка," - вещают все сводки.
«Ракета, случайность... Никто не хотел.
Трагедия..." Кто-то твердит про поломки...
«Случайно» взорвался, упал и сгорел.

Секунда и вдруг оборвалась надежда
И вера кого-то покинула вмиг.
И кто-то в бессилии рвать стал одежду
И где-то раздался пронзительный крик!

Вот так неожиданно смерть появилась
И жизни забрала костлявой рукой.
В мгновенье у многих судьба изменилась,
Их души начнут новый путь, неземной.

И так вот взлетишь и не знаешь порою,
Куда приземлишься, доедешь, дойдёшь...
Старайся быть с Богом и чистым Душою,
С Надеждой и Верой, пока ты живёшь!

08.01.20г

Цацкис Валерий.

[Maximather]

Старею… Начинаю замечать,
Как стрелки перешагивают время.
Стараюсь полюбить зеленый чай
И мир пытаюсь привести к системе.

Шучу над тем, что мне не двадцать лет,
И в клубе непростительно зеваю,
И за друзьями выключаю свет.
А в день морозный – шапку надеваю.

Старею… Больше не стесняюсь слез.
Ценю комфорт в быту и свежий воздух.
И вдруг впервые говорю всерьёз
О чём-то – оглушительное «Поздно».

К рассвету ближе двигаю режим.
Смотрю на жизнь открытыми глазами.
И голос мой предательски дрожит
В стихах о доме, Родине и маме.

Старею… Начинаю принимать
Родителей, себя и витамины.
И морщусь, если где-то слышу мат,
И реже улыбаюсь без причины.

Держу в уме десяток новых тем:
Развитие, политика, финансы.
И умудряюсь быть на высоте,
И щедро жить до нового аванса.

Старею… Начинаю смаковать
Апрельский ветер, встречу с добрым другом,
И понимать: вселенная права,
Вопросы возвращая нам по кругу.

Старею… Ощущаю каждый день –
Благословеньем. Радуюсь потоку.
Вот жизнь… Идёт кругами по воде,
А я на счастье выставляю фокус.

Автор: Дикая Собака Динго

[stanfor]

Ухххх . стихи завораживают аж!

[Ксаночка]

мне так много хочется, Господи, очень многого —
неба ясного, чистого, морюшка осьминогого,
и собаку большую, прыткую и лохматую,
и работу любимую, чтобы к тому ж с зарплатою,
и рассветов таких, будто они — рождение,
и сирени бессмысленной вечное чтоб цветение,
чтобы мама жила и вечней любой сирени,
чтобы мир никогда не ставил нас на колени
перед выбором диким, яростным и ничтожным,
пред таким, когда выбрать, Господи, невозможно,
чтобы третий этаж больнички, где онкология,
был стабильно пустою, ненужною территорией,
чтобы сила в словах незыблемой была силой,
чтобы счастливы были все, кого я любила,
чтобы счастливы были все, без причин и правил…
мне так многого хочется, Господи, ты б добавил
в моем коде какой рубильничек на хотелки,
подкрутил бы во мне шестереночки все и стрелки,
а иначе свихнуться страшно. мой милый Боже,
помоги хоть чему-нибудь сбыться,
ведь ты поможешь?

[Ксаночка]

В новый год обещай себе жить. Без шаблонов, советов, хлама. Не терпи грубиянов и хамов. Не прощай. Научись уходить.

Обещай себе: Буду любой. В старых джинсах и яркой шляпе. Слушай классику, лес и прибой. И встречайся с друзьями в пабе.

День сурка? Собирай чемодан. И вперёд - к маякам и закатам. Пей вино. Или горный туман. Путешествуй по сказочным картам.

И, конечно же, в новый год разреши себе быть влюблённой. Море. Галька. И тёплый рот. И его поцелуй - солёный.

Загоришься - не вздумай тушить. Пусть магнитится спелая кожа. Это, знаешь, на счастье похоже.

В новый год разреши себе жить.

Відредаговано Ксаночка, 18 січень 2020 - 00:34.

[Kalinna]

Ода про бубочку...!!!

Обрали ви його юрбою!

Він плутав Латвію з Литвою,

Отаву плутає з Торонто,

знімає ролики для "понту''.

 

Сцикун вітає з Новим роком

І так немов би ненароком

забув про Крим, війну, Донбас.

Йому плювати на всіх нас!

 

Затримують усім зарплати,

в бюджеті дір - не залатати.   

З Сурковим їздив до Оману

вирішувать кремлівські плани.

 

Союзників уже немає

"Прямий'' канал він закриває.

З нових облич у нас Сивоха,

такії справи в "я не лоха''!

 

Лишилось землю ще продати,

І - "Просто перестать стріляти''.

А, що залишимо онукам?

Країну без землі - розруху?

 

Убивць з Майдану у Москву,

А волонтерів у тюрму.

Пресують вже всіх добровольців,

і волонтерів і атовців!

                   

У ордло гроші хочуть дати,

А вчителям нема зарплати.

Відмінять нам закон про мову,

В тюрму народів підем знову!

 

Мільярди списуєм Газпрому,

"Какая разніца'' вже хто ми.

По економіці, як Куба,

а президент дає "на зуба''!

 

Нардепи шлюх тепер шукають,

по закордонах роз'їжджають.

Ніби війни у нас  немає!

Де препіздент? Ніхто не знає!

 

Відвів війська у чисте поле,

З землі своєї, де у крові,

Солдати гинули п'ять років,

Але йому це яким боком?

 

От ролик зняти, це потрібно,

Без Герба, Прапора і Гімну,

На Теслі, з шаурмою, без...

Такий тепер у нас прогрес!

 

Богдан суфлером підробляє,

Міністрам тексти виправляє.

З граматикою в них не дуже,

Таку країну хотів друже?

 

Брехливий, зрадник і люмпен,

У нас країна КВН!

Назад вертаються доноси,

Вам до вподоби малороси?

 

На хліб безвізу не намажеш,

І томос - термос ну, що скажеш?

Тепер усе це вже не в тренді,

Приват повернеться до Бені!

 

У міністерстві оборони

Не головне тепер погони!

Голобородько там розставив

Людей з оточення кварталу!

      

В ЄС і НАТО вже не йдемо,

Хоч євробляхи, все ж беремо.  

З реформами від ОПУ

Заїдемо на Колиму!

 

В Союз тайожний нас ведуть,

Не той вони обрали путь.

Будемо ми, як Осетини

На чужині в своїй країні!

 

Не можем нацією стати,

Спасибі ЗЕ електорату.            

А чи роздали вам ті гроші,

Що Порох "крав'' у вас щоночі?

 

Чи пролетіли мимо каси?

Так вам і треба - біомаса!

Чи ви історію не вчили,

А лиш на квартал ходили?

 

Яку мету ви собі мали

Коли ви блазня обирали?

А чи з росією не в змові,

А чи обійдеться без крові?

 

Не буду ЗЕ команду злити,

Та треба висновки зробити!

Такого сорому й позору

Незнала "Ненька'' ще ніколи!

 

Поцуплено з інтернету, автору - респект!

Відредаговано Kalinna, 18 січень 2020 - 11:48.

[Ксаночка]

Все важные фразы должны быть тихими,
Все фото с родными всегда нерезкие.
Самые странные люди всегда великие,
А причины для счастья всегда невеские.

Самое честное слышишь на кухне ночью,
Ведь если о чувствах — не по телефону,
А если уж плакать, так выть по-волчьи,
Чтоб тоскливым эхом на полрайона.

Любимые песни — все хриплым голосом,
Все стихи любимые — неизвестные.
Все наглые люди всегда ничтожества,
А все близкие люди всегда не местные.

Все важные встречи всегда случайные.
Самые верные подданные — предатели,
Цирковые клоуны — все печальные,
А упрямые скептики — все мечтатели.
Если дом уютный — не замок точно,
А квартирка старенькая в Одессе.
Если с кем связаться — навеки, прочно.
Пусть сейчас не так все, но ты надейся!

Да, сейчас иначе, но верь, мы сбудемся,
Если уж менять, так всю жизнь по-новому.
То, что самое важное, не забудется,
А гениальные мысли всегда бредовые.

Кто ненужных вычеркнул, те свободные,
Нужно отпускать, с кем вы слишком разные.
Ведь если настроение не новогоднее,
Значит, точно не с теми празднуешь.

Відредаговано Ксаночка, 18 січень 2020 - 12:20.

[Kalinna]

Земля здригнулась і бійця жбурнуло,
Вибух снаряду світ цей розколов.
Осколків безліч тіло проштрикнуло,
Відкривши очі, душу не знайшов.

 

Душа стояла збоку і дивилась…,
Як п’ятірнею загрібав кишки…
З ніг перебитих кров фонтаном лилась,
Стриміла кістка з лівої руки.

 

Душа хотіла вже піднятись в небо,
Але Господь сказав їй, - повернись,
Йому ще маму обійняти треба,
За неї щиро він щодня моливсь!

 

Вона не зможе втрату пережити,
Єдиний син, якого я їй дав!
Він виживе і він повинен жити,
Бо він мене молитвою пройняв!

 

Він в пеклі був, а в рай йому ще рано,
Ото ж нехай повернеться в свій дім,
Бо в мами буде кровоточить рана,
А він в раю страждати буде тім.

 

Дав санітарам ангелів у поміч
Спинити кров і сили щоби жить…
І перед тим, як впасти вже у кому,
Боєць просив, - лиш мамі не кажіть!

27.01.2020 р.

[Ксаночка]

Коли я буду навіть сивою,
і життя моє піде мрякою,
а для тебе буду красивою,
а для когось, може, й ніякою.
А для когось лихою, впертою,
ще для когось відьмою, коброю.
А між іншим, якщо відверто,
то була я дурною і доброю.
Безборонною, несинхронною
ні з теоріями, ні з практиками.
і боліла в мене іронія
всіма ліктиками й галактиками.
І не знало міщанське кодло,
коли я захлиналась лихом,
що душа між люди виходила
забинтована білим сміхом.
І в житті, як на полі мінному,
я просила в цьому сторіччі
хоч би той магазинний мінімум:
— Люди, будьте взаємно ввічливі! —
і якби на те моя воля,
написала б я скрізь курсивами:
— Так багато на світі горя,
люди, будьте взаємно красивими!
( Ліна Костенко)

Відредаговано Ксаночка, 30 січень 2020 - 23:11.