83 відповідей у цій темі

[smakovska]

Как по мне,идеальная женщина не выносит мозг мужчине, с ней всегда ему интересно и она всегда на позитиве

Ви - чоловік?

Пробували самі постійно бути на позитиві?

[Darinochka]

Возможно я и стала бы идеальной для мужа, если бы и он сам был таким.

[Ольга*]

Возможно я и стала бы идеальной для мужа, если бы и он сам был таким.

Я думаю, что всегда нужно начинать с себя. Тогда и люди вокруг изменятся или заменятся ))

Відредаговано Ольга*, 22 січень 2018 - 11:57.

[lopez]

Ой, устанешь быть такой идеальной всегда. С ума сойдешь и пошлешь мужа

[morgenstern]

Ви - чоловік?

Пробували самі постійно бути на позитиві?

я не чоловік, але майже постійно на позитиві із сторонніми людьми особливо. Співробітники та прості знайомі майже щодня просять мене відсипати трохисвоєї "наркоти"))) Мене з дитинства привчали, що прояви поганого настрою публічно - край невихованості. Оскільки люди в змозі контролювати свої почуття та думки - нічого фантастичного у позитивному спілкуванні з оточуючими не бачу. 

[Застенчивая]

я не чоловік, але майже постійно на позитиві із сторонніми людьми особливо. Співробітники та прості знайомі майже щодня просять мене відсипати трохисвоєї "наркоти"))) Мене з дитинства привчали, що прояви поганого настрою публічно - край невихованості. Оскільки люди в змозі контролювати свої почуття та думки - нічого фантастичного у позитивному спілкуванні з оточуючими не бачу. 

Речь,наверное, шла про семью больше. Здесь вы тоже "держите себя в рамках" и не даете волю чувствам? С сотрудниками и знакомыми быть на позитиве легче, как по мне, но постоянно держать себя в руках тяжело. Где вы даете волю воим чувствам?

[smakovska]

звісно, усі люди різні.) я не люблю вимушених посмішок "томущотреба" і не можу бути постійно на позитиві, я ще інколи втомлююсь, засмучуюсь, серджусь і т. ін.

І ми ж розмовляємо про стосунки в парі, а не на публіці, де "прояви поганого настрою публічно - край невихованості", з чим я теж не зовсім згодна.)

[Мама Лена]

шо за название у темы? стремление к идеальности грозит нервными истощениями, по-моему. Так же, как и сокрытие эмоций, в большинстве случаев, имхо.

[morgenstern]

звісно, усі люди різні.) я не люблю вимушених посмішок "томущотреба" і не можу бути постійно на позитиві, я ще інколи втомлююсь, засмучуюсь, серджусь і т. ін.

І ми ж розмовляємо про стосунки в парі, а не на публіці, де "прояви поганого настрою публічно - край невихованості", з чим я теж не зовсім згодна.)

Те, що я серджусь, втомлююсь чи засмучуюсь жодним чином не повинно впливати на інших людей, вони тут ні до чого. Якщо вони дійсно ні до чого))) Якщо мене конкретно бісить хтось - я просто не буду з ним спілкуватись. В парі теж. Я не вирішую питань на емоціях. спочатку кава за зачиненими дверима, або 30 хвилинна прогулянка, а тільки потім розмова із чоловіком. Вважаю, що неможливо поважати "істеричок". 

 

пи.си. Коли я сержусь, ненавиджу, принижую - я посміхаюсь іще ширше))) Сказати, що я замкнена людина - нічого не сказати)))

[smakovska]

Я все одно не розумію, як можна посміхатися, коли тобі погано, навіть якщо чоловік тут ні при чому. Невже таких ситуацій ніколи не бувало? Хтось помер, захворіла, день зовсім не вдався і т .п. - і все одно посміхатися? Не бути постійно на позитиві - це ж не значить, виплескувати на ньому свій негатив чи поганий настрій.

 

І причому тут "істерички"? Ми ж не кажемо, що є тільки крайнощі - з однієї сторони завжди "істерички", а з іншої "бути завжди на позитиві".

[morgenstern]

Я все одно не розумію, як можна посміхатися, коли тобі погано, навіть якщо чоловік тут ні при чому. Невже таких ситуацій ніколи не бувало? Хтось помер, захворіла, день зовсім не вдався і т .п. - і все одно посміхатися? Не бути постійно на позитиві - це ж не значить, виплескувати на ньому свій негатив чи поганий настрій.

 

І причому тут "істерички"? Ми ж не кажемо, що є тільки крайнощі - з однієї сторони завжди "істерички", а з іншої "бути завжди на позитиві".

Можна посміхатися завжди))) День зовсім не вдався - порадую себе чимось, шоппінгом. музикою, смаколиком. Захворіла - це для мене люкс релакс і відпочнок) Хтось помер - екстремально, але тут вже нічого не змінити негативними емоціями, звісно якщо це не клінічна смерть - тоді не панікуй і качай! 

Я можу попрохати чоловіка зробити мені масаж, якщо втомилась, або допомогти  чимось, якщо хворію, або просто  подивитись фільм разом із дітьми. Мені достатньо 30-90 хвилин для відпочинку. Коли в мене не має такої можливості, я просто спокійно попереджаю, що я побуду трохи сама і зачиняю двері. ВСЬО. Ніякого співчуття, соплів, аматорської психотерапії, грузу на близьких я не потребую. 

[svexa]

Ага.... Пришла домой, попросила что то сделать... Мои слова мимо ушей. А я потом вся такая в улыбке и с радостью в голосе.... Не верю!!!! А когда ещё пару раз попросишь, то и на очень повышенных тонах бывает. Как,,, завидую,,, что можно закрыть двери и побыть самой. А не друг у друга на голове.

Відредаговано svexa, 07 лютий 2018 - 12:37.

[morgenstern]

Ага.... Пришла домой, попросила что то сделать... Мои слова мимо ушей. А я потом вся такая в улыбке и с радостью в голосе.... Не верю!!!! А когда ещё пару раз попросишь, то и на очень повышенных тонах бывает. Как,,, завидую,,, что можно закрыть двери и побыть самой. А не друг у друга на голове.

Муж много работает, 2-3 ночи в неделю он не ночует дома, чаще чем раз в день мы не созваниваемся. Раньше, лет 10-12 назад, он работал еще больше и с командировками от недели до 2-х месяцев. Именно это мне и нравится. Мне бы не подошли слишком тесные отношения, отсутствие личного пространства и постоянные телефонные звонки я не потерплю . В отношениях должно быть комфортнее, чем без отношений. А иначе в чем смысл??? 

Відредаговано morgenstern, 07 лютий 2018 - 12:50.

[smakovska]

Ніякого співчуття, соплів, аматорської психотерапії, грузу на близьких я не потребую. 

ніхто про це і не казав. ми все-таки зовсім про різне пишемо) 

[Мама Лена]

ніхто про це і не казав. ми все-таки зовсім про різне пишемо) 

звичайно, бо ви діаметрально протилежні по темпераменту)

[felice]

я не чоловік, але майже постійно на позитиві із сторонніми людьми особливо. Співробітники та прості знайомі майже щодня просять мене відсипати трохисвоєї "наркоти"))) Мене з дитинства привчали, що прояви поганого настрою публічно - край невихованості. Оскільки люди в змозі контролювати свої почуття та думки - нічого фантастичного у позитивному спілкуванні з оточуючими не бачу.

Позитив и культура общения (воспитание) - разные вещи. Можно быть не в настроении, раздраженной, уставшей, но при этом спокойно и культурно общаться с людьми.

п. с. Не люблю натянутых улыбок, типа так нужно - для меня это выглядит лицемерно. А человек должен быть искренним и воспитанным.

[Mila*]

Я роблю посмішку лише для себе. І так, я майже завжди на позитиві. Бо інакше можна з розуму зійти.

[Eлeна]

Те, що я серджусь, втомлююсь чи засмучуюсь жодним чином не повинно впливати на інших людей, вони тут ні до чого. Якщо вони дійсно ні до чого))) Якщо мене конкретно бісить хтось - я просто не буду з ним спілкуватись. В парі теж. Я не вирішую питань на емоціях. спочатку кава за зачиненими дверима, або 30 хвилинна прогулянка, а тільки потім розмова із чоловіком. Вважаю, що неможливо поважати "істеричок".

пи.си. Коли я сержусь, ненавиджу, принижую - я посміхаюсь іще ширше))) Сказати, що я замкнена людина - нічого не сказати)))

Я тоже могу улыбаться в таких ситуациях, а глаза то выражают истинное отношение. Улыбка какая-то неестественная получается - "дежурная".

Я роблю посмішку лише для себе. І так, я майже завжди на позитиві. Бо інакше можна з розуму зійти.

А я на позитиве, когда набираю вес, а если он опускается ниже 55 кг, все пропало: трава недостаточно зеленая, снег не такой белый, и вообще(. А в 52-53 кг я сама себя бояться начинаю.

[sofiko]

Тоже не люблю делиться своим негативом, даже с собой

хотя, посочувствовать кому то, могу, но не часто)

наверное потому, что я эгоист)

мне не очень нужны чужие проблемы, а значит и мои никому не выкладываю

возможно это не очень правильно

но, тут есть обратная сторона) кое кто, свято уверен, что питаюсь я исключительно зефиром и какаю радугой)) и вообще проблем у меня нет и не было)) 

[Koshka]

Тоже не люблю делиться своим негативом, даже с собой

хотя, посочувствовать кому то, могу, но не часто)

наверное потому, что я эгоист)

мне не очень нужны чужие проблемы, а значит и мои никому не выкладываю

возможно это не очень правильно

но, тут есть обратная сторона) кое кто, свято уверен, что питаюсь я исключительно зефиром и какаю радугой)) и вообще проблем у меня нет и не было)) 

Я тебе больше скажу, никому не нужны чужие проблемы ))) и сидеть и ныть, да что у вас, вот у МЕНЯ!!! Дети!! Муж!!! Работа!!! Каждый видит только то, что хочет видеть  и себя жальче всех   токсичное окружение, от него нужно избавляться )))

 

а людей,которые все время улыбаются я честно побаиваюсь))) был у меня такой человек, лицемерием попахивает )))