82 відповідей у цій темі

[LUCKY]

Недавно проходила мимо этого дома и аж мурашки пробежали, вспомнила, что читала историю про него. http://poltava-arend...ushkina_v_polta Он находится как идти от Кукольного театра в сторону СИЗО по Пушкина.

[Mila*]

несколько лет назад, проходя мимо этого дома увидела табличку "Продается". И подумала, что никогда бы его не купила, даже за копейки - уж очень он зловеще выглядит... Хотя как архитектурная ценность он мне нравится.

[LUCKY]

Да, он уже давно стоит пустой, по-моему. Там сейчас окна разбитые, мусор валяется внутри. Так никто и не покупает, хотя практически в центре.

[prettychild]

эт не правда)) люди там живут)) в прошлом году я с телеканалом 1+1 снимали передачу о "мистической Полтаве" Так вот, один сюжет об этом доме...да-да, со всеми легендами о таинственном чернокнижнике )) и мы ходили брали интервью у жильцов - они об этом даже не слыхали)) а на первом этаже - офисы))

[Майя]

Недавно проходила мимо этого дома и аж мурашки пробежали, вспомнила, что читала историю про него. http://poltava-arend...ushkina_v_polta Он находится как идти от Кукольного театра в сторону СИЗО по Пушкина.

даже пару дней назад проходила мимо, так над ним пролетала огромнейшая стая ворон_

Да, он уже давно стоит пустой, по-моему. Там сейчас окна разбитые, мусор валяется внутри. Так никто и не покупает, хотя практически в центре.

это ты путаешь, наверное, с баянной фабрикой, это она пустая стоит, а тот дом заселен под завязку)) там слишком классные квартиры, чтоб пустовать))
я много лет подряд ежедневно ходила мимо него и мечтала, что года-нибудь буду жить там)

[merkysha]

эт не правда)) люди там живут)) в прошлом году я с телеканалом 1+1 снимали передачу о "мистической Полтаве" Так вот, один сюжет об этом доме...да-да, со всеми легендами о таинственном чернокнижнике )) и мы ходили брали интервью у жильцов - они об этом даже не слыхали)) а на первом этаже - офисы))

оо,а ти журналісткою була?

[prettychild]

оо,а ти журналісткою була?

ні, я просто підготувала інформацію для каналу, супроводжувала їх по Полтаві, проводила екскурсії)) яка ж з мене журналістка, я - інжене-технолог))) просто мої друзі у Києві на 1+1 працювали, а я їм допомагала)) частенько їздила з ними сюжети знімати: то в Донецьк, то в Києв. А коли вони почали знімати фільми про легенди України, то запросила їх до нас)) Де ж, як не в Полтаві, шукати легенди: тут тобі і Іван Мазепа зі своїм скарбом, і його Мотря Кочубей, і цей будинок з привидами, і Горбанівське джерело, і...багато-багато цікавостей)) Вони погодилися на мою пропозицію і приїхали))

[yusua]

Рскажите - расскажите!!!!! Я к стыду своему совсем не знаю (почти) страринных легенд Полтавщины. Только те, которые непосредсвенно моего рода касаются. А о Горбанивском источнике впервые слышу!

[Stepashka]

мб карпенко-карого и тобилевича?
не знаю, где эти улицы находятся, но в списке они есть )

На Кобыщанах) На Тобилевича жила моя сестра. улица внизу сразу за музеем Панаса Мирного

[Stepashka]

А мне сегодня вспомнилось, что на месте рынка на Мотеле лет 25 назад была лужайка с одуванчиками. Помню как мы там с сестрой белых бабочек сачком ловили. Грусно стало, уже ни бабочек этих нет ни лужайки Исчезает природа, история. Ужас, что творится.

В том то и дело, что никому история не нужна. Выгоднее построить Астеру, чем возвращать церковь.

И я помню там и деревья росли)))) В детстве там бегала

[Stepashka]

Рскажите - расскажите!!!!! Я к стыду своему совсем не знаю (почти) страринных легенд Полтавщины. Только те, которые непосредсвенно моего рода касаются. А о Горбанивском источнике впервые слышу!

И я бы с удовольствием послушала)

[prettychild]

Рскажите - расскажите!!!!! Я к стыду своему совсем не знаю (почти) страринных легенд Полтавщины. Только те, которые непосредсвенно моего рода касаются. А о Горбанивском источнике впервые слышу!

И я бы с удовольствием послушала)

Так, як я не журналіст, повторюся, і гарно писати не вмію ось вам з сайту :
Назву іконі дав козак Горбань (згодом він дав назву і селищу Горбанівка), який, працюючи у полі, і натрапив на образ. Під час покосу раптом коса вдарила об щось у високій траві і зламалась. Виявилось, що саме так в нашу історію увійшла нова релігійна святиня. Шрам від удару косою під правим оком Божої Матері на іконі лишився по сьогодні. За легендою, місце удару деякий час мироточило, в чому миряни бачили подібність до плачу лику. Ці дані відомі зі слів горбанівського священика отця Василя Павловського.

Дореволюційні історики вважали, що у поле ікона потрапила з рук шведів, адже існують дані про негативне ставлення шведської армії до православних церков, одна з яких була розграбована, а її ікони викинуті шведськими вояками як непотріб. Важко сказати, чи має ця легенда під собою реальне підґрунтя, адже більшість сучасних дослідників схиляються до думки про лояльність шведів до українських церков. Як це часто буває з історією, істина, вірогідно, десь посередині. У будь-якому випадку релігійна святиня зберігалася дивом. Допоміг і матеріал, на якому виконано зображення — металева пластина.

На місці знахідки силами мирян і духовенства звели дерев`яний храм. Особливу роль у будівництв церкви відіграв козацький полковник Ілля Волковняков (якого після смерті було поховано разом із дружиною у цьому храмі). З того часу ікона стала приваблювати мирян, адже відкрилися її цілющі властивості.

Коли було збудовано храм, на сьогодні достеменно не відомо, проте у 1734 році він уже існував, оскільки в дореволюційному єпархіальному архіві зберігалися метричні книги, датовані цим роком. У 1765 році поблизу церкви побудували дерев`яну дзвіницю. У 1818 році на місці старого храму, за дозволом єпископа Полтавського і Переяславського, преосвященнійшого Мефодія та стараннями настоятеля, священика Євтихія Павловського, постав новий, мурований храм Різдва Пресвятої Богородиці. Неподалік від нього відкрили цілюще джерело.

Починаючи з 1850 року, щорічно 13 липня Горбанівська ікона в супроводі багатотисячного натовпу віруючих переносилася до Полтави і залишалася в місцевому Успенському соборі протягом 40 днів, тобто до 23-го серпня, коли знову хресним ходом поверталася в Горбанівську церкву.

[Галочка]

Так, як я не журналіст, повторюся, і гарно писати не вмію ось вам з сайту :
Назву іконі дав козак Горбань (згодом він дав назву і селищу Горбанівка), який, працюючи у полі, і натрапив на образ. Під час покосу раптом коса вдарила об щось у високій траві і зламалась. Виявилось, що саме так в нашу історію увійшла нова релігійна святиня. Шрам від удару косою під правим оком Божої Матері на іконі лишився по сьогодні. За легендою, місце удару деякий час мироточило, в чому миряни бачили подібність до плачу лику. Ці дані відомі зі слів горбанівського священика отця Василя Павловського.

Дореволюційні історики вважали, що у поле ікона потрапила з рук шведів, адже існують дані про негативне ставлення шведської армії до православних церков, одна з яких була розграбована, а її ікони викинуті шведськими вояками як непотріб. Важко сказати, чи має ця легенда під собою реальне підґрунтя, адже більшість сучасних дослідників схиляються до думки про лояльність шведів до українських церков. Як це часто буває з історією, істина, вірогідно, десь посередині. У будь-якому випадку релігійна святиня зберігалася дивом. Допоміг і матеріал, на якому виконано зображення — металева пластина.

На місці знахідки силами мирян і духовенства звели дерев`яний храм. Особливу роль у будівництв церкви відіграв козацький полковник Ілля Волковняков (якого після смерті було поховано разом із дружиною у цьому храмі). З того часу ікона стала приваблювати мирян, адже відкрилися її цілющі властивості.

Коли було збудовано храм, на сьогодні достеменно не відомо, проте у 1734 році він уже існував, оскільки в дореволюційному єпархіальному архіві зберігалися метричні книги, датовані цим роком. У 1765 році поблизу церкви побудували дерев`яну дзвіницю. У 1818 році на місці старого храму, за дозволом єпископа Полтавського і Переяславського, преосвященнійшого Мефодія та стараннями настоятеля, священика Євтихія Павловського, постав новий, мурований храм Різдва Пресвятої Богородиці. Неподалік від нього відкрили цілюще джерело.

Починаючи з 1850 року, щорічно 13 липня Горбанівська ікона в супроводі багатотисячного натовпу віруючих переносилася до Полтави і залишалася в місцевому Успенському соборі протягом 40 днів, тобто до 23-го серпня, коли знову хресним ходом поверталася в Горбанівську церкву.

Стыдно мне, сколько в Горбаневке прожила, да еще и пососедству с церквой, а таких историй не слышала (

[Natalka]

http://app.telegraf....m=713653&next=2

[Olga_pl]

жаль, что фото не подписаны

[Natalka]

жаль, что фото не подписаны

Да, жаль. Но многое узнаётся. Интересно, что почти все вывески, указатели и объявления на немецком.

[Olga_pl]

Ну так город в оккупации...

[LUCKY]

Обожаю такие фото! А вокруг белой беседки какое всё было интересное))

[Natalka]

И ещё немного
http://vorskla.net/topic2684.html

[Alana]

Посмотрела фото и вспомнила, что года два назад прочитала книгу полтавского архитектора Л. Вайнгорта "Записки провинциального архитектора". Даже не ожидала, что так интересно будет читать. Сколько всего могло бы быть в Полтаве, если бы не война. Он планировал пустить трамвай, сделать фуникулер от Белой беседки и т.д. В общем рекомендую почитать, кто интересуется историей Полтавы.
http://histpol.narod...vaingort-00.htm