- мама, тебе мозги рисовать?, чтоб ты как будто думала?...
- а зубы у тебя есть? ( я уже рыдаю),
- не плачь, мам, ты сейчас будешь такой красивой. Улыбнись! Я же срисовываю! Сейчас глаза окружляем...а сколько тебе ресниц? Четыре? Или ежиком? И давай что-то будешь говорить..
-А нос?
- А нос- это скучно
Когда я приехала с обучения, дома меня ждали два портрета. « МЫМА». Илюша выучил букву Ы.
Художник- счастье в семье.
Покажу вам несколько портретов : с мозгами и без мозгов.
Как Вы считаете , мозги украшают женщину или все таки лучше без них?
Перше купаня 1-го внука - подія важлива, а особливо для баби.
З його народженням у неї відкрились нове дихання та сила, як у Конана Варвара, і бажання озаряти всіх «темних» своїм безцінним материнським досвідом.
Невістці і сину баба одразу дала зрозуміти, що керувати процесією буде саме вона, бо баба знає краще.
- Запам’ятай - каже вона мамі- купати дитинку треба лише в кип’яченій воді!
Мама переконувала, що американські вчені довели, що кип’ятіння не має ніяких переваг, але баба відрізала:
- Американці давно нас хочуть знічтожить! Я в послєдніх вістях чула!
Дід отримав розпорядження принести ванночку прямо в спальню і поставити її під батарею.
Слідом за дідом, татові було наказано знайти калорифери і дуйчики і вмикнути їх на всю.
В хаті +35С, всім дурно, а баба радіє:
- Треба ж діток вигрівати. Навіть ціплЯ крепше, коли вигріте.
Дід приніс каструлю з кип’яченою водою і вилив у ванночку.
Баба, восомнівшись у способностях градусника, перевірила температуру води ліктем. Кивнувши вольовим підборіддям, дала сигнал, що купель готова.
Мама взяла пінку для купання немовляти і збирається лити у воду. Баба з криком «стоп», груддю перегородила мамі путь:
-Не дам дитя калічить хімією! От я Альошеньку купала: в понеділок в ромашці, у вівторок в череді, в середу в любистку, в четвер в чебреці, в п’ятницю в м’яті...
Тут мама не видержала і перебила:
-Добавить спирту і получиться Бітнер!
Баба гумору не оцінила:
-А в суботу купати не будем, грамотна ти така, бо він в суботу народився! От вмру, тоді закусите! - пригрозила баба і линула у ванночку відвару з ромашки.
Почався процес купання. Тато вхопивши камеру, хотів сфотографувати цю хвилюючу мить.
Баба, наче орлиця, вирвала фотік з рук:
- Ніяких фото до хрещення! Мені матушка так сказала!
Перехрестившись зі швидкістю вентилятора, баба кинулась злизувати дитині чоло і спльовувати через ліве плече, прямо дідові в очі. Дід, рукавом протерши діоптрії, зрозумів, що тут розберуться без його експертної оцінки і вийшов геть.
Покупавши, мама почала витирати дитину. Синок ікає.
Баба, не розгубившись, заводить пісню:
-Ікота, ікота, іди до болота. Напади чи коня, чи корову, чи жидівку здорову...!
Мама, оговтавшись від вокальної атаки, просить бабу не співати її сину антисемітських пісень.
По бабі видно, що вона не знає, що таке антисемітизм, але пісня хороша і в репертуарі лишається.
Тепер одягаємо.
Першим ділом підгузник.
Баба:
-Яка ж гадость ці памперси? Це ж хімія! Казала мені Зінаїда Никоновна (педіатр, яка працювала ще коли люди ниткою хліб різали і на лампочку дмухали, але в очах баби другий по значимості експерт, після неї самої ж, звичайно), що хлопчикам їх категорично не можна одягати. Бо спарить яєчки і не буде дітей. Всьо, конець роду. Але ж хто бабу слухає? Ніхто! Зате того наркомана Комаровського слухають! Робите мені нєрви! От вмру, то згадаєте, що баба як луччє хотіла!
Закінчивши причитання, баба вийняла з шафи теплу шерстяну шапочку і нап’ялила на внучка:
-Треба гріти тім’ячко, бо якщо тім‘ячко змерзне, то все - дитина не буде балакать.
Тепер мамі стало зрозуміло, чому дід переважно мовчить. Не тому що баба залізною хваткою його тримає за кадика вже 25 років. Ні! Просто в нього тім’ячко змерзло. Пазл склався.
Тим часом тато взяв ванночку і збирався злити воду в умивальник.
Баба прибігла з відром:
-Лий воду сюди, сказала!- закомандувала вона.
-Боже, мамо, нащо? - опєшив тато.
-Як нащо? Першу воду з купання, обов’язково, тра вилити під молоду вишеньку, щоб дитинка була здорова.
Тато посміхнувся:
-Добре, що хоч вилить, а не випить.
Баба цього не почула, тому що, з відром наперевєс, поспішила надвір шукати молоду вишеньку. Вона знала, що треба встигнути до заходу сонця, після заходу нічого виливати не можна. У січні темніє рано, дерева голі, яка з них молода вишенька -хєр там знає.
Тут із-за паркана показується сонцелікій образ сусідки Галі:
-Ну шо? Покупали? - цікавиться сусідка.
-Баба покупаЛа! - гордо відповіла вона і шмальнула воду з відра під дерево.
-Так хіба це вишня? Це ж антоновка! - зауважила сусідка, в якої явно відсутній інстинкт самозбереження.
- Галю, от не розказуй мені тут! Тебе хтось питав? Ти шо, самА грамотна? Це вишня! Я краще знаю! - сказала баба так, що аж сама повірила і почеберяла в хату «допомагати» невістці з внуком.
Баба, дізнавшись про першу вагітність невістки, звонить подрузі:
- Так, Галю, вагітна Наталя. Щастя то яке! Нарешті Боженька послав діточок. Надіюсь, буде подібне на мене.
Галю, я її одразу попередила, що про вагітність нікому не можна розказувати, нікому, особливо перші 3 місяці. Головне, щоб ніхто не знав.
На облік підем ставать під покровом ночі, в мене в реєстратурі є связі. Я за коробку Червоного маку все порішала.
А шо я? Я лише тобі розказала, Ліді з кутка, Марусі Петькиній і Матушці в церкві. Але це великий секрет, то ти ж нікому?
Так, так, знаю, що не можна їй стригтись, фарбуватись, ноги схрещувань, як сидить, шить, в’язать, через бульбу переступать, фотографуватись...
Шо ще забула? А! Любиться теж не можна! Кончилось, вже долюбились. Можна 9 міс і потерпіть. Я Альошку налякала, що як ще раз побачу, що він її за попу щіпає, то принесу в їх спальню розкладушку, вмощусь і буду пильнувати!...
Невістка вагітна 2 внуком:
- Алло, Галю! Так, знов! Єсть контакт. Не впильнувала баба!
Ну де єдин, там двоє. Діти - то щастя.
Сказала невістка, що на цей раз не буде мене слухать, а піде підстрижеться, нігті і рєснічки наростить. Бо всю попередню вагітність проходила, як висрана ягода, а в цю хоче бути красівой і спокусливой для Альошки. Колись чистого фартуха вділа і вже спокуслива, а тут бач шо треба видумувать? О часи пішли!..
Невістка вагітна 3-м внуком:
- Алло, Галю, алло? Шось погано чую, алло!
Слухай шо! Наталя з тими рєснічками, видно, така вже Альошці гарна була, що другому внуку 3 міс, а вони вже третє склепали.
Я в шокові!
В неї кожна вагітність, або коли картоплю садить, або як буряки чистить. Коли вже ця богиня плодородія на город покажеться?
Ну, але то щастя велике, так.
А я шо? Я радію, але якось швидко все стало. Баба не вспіла опаментатись.
Ну, так, два внучка є, то третя хай буде дівчинка.
Галю, мо і я на рєснічки піду? Може таки ще пару раз з дідом переморгаєм, на старості років?..
Наталя чекає 4-те дитя:
- Галю, за три літа штири діта!
Мої діти помішались, ґвалт!
Невістка сказала, що вона -вєдіческая женщіна. Вона Альошці дарить любов і насолоду, а він їй достаток і безопасность.
Мені дід щороку сервіза дарить, а оказується можна було безопасность заказувать.
Дурдом якийсь!
Вони помєдєтірували і вирішили, що родить будуть стільки, скільки всєлєнна їм пошле дітей. Бо всєлєнна їх забезпечує і оберігає.
Хай би ще та всєлєнна їх картоплею забезпечила, щоб нам з дідом менше тих городів тримати.
Що вони будуть робить з 4-ма дітьми? Це ж їх накормить, одіть, вивчить... Живе одним днем , молодьож!
Роблять бабі нєрви...
Невістка вагітна 5-м:
- Галю, алло, буде п’ятий.
Мітька, капни мені Барбовал на цукор, бо серце зробилось, як горішок.
Да, Галю, чуєш?
Вони його в Непалі намедитірували. Називається «дурне поїхало в турне».
Так, памятаєш вони влітку «просвітляться» їздили, поки я гляділа 4 онуків?
Просвітлились!
Поки Наталя з Альошкою, як горні козли, по непальським схилам лазили, ці малі спиногризи всі закрутки ще в серпні зжерли.
Льох пустий.
Ага! Ми там з дідом від них часом переховувались, то я знаю, що кажу. Пустий!
Вони корову пробували осідлать, в неї аж молоко пропало.!
А кури їм зразу в жмені неслись, з переляку. Вони ж бідного кота вчили плавати в цебрі з водою. Нявчик після цього заліз під стелю, за образи, і не вилазить. Бач, заглянув в очі смерті і став до Бога ближче.
Пішли нарвали мені букетів, кажуть хотіли зробить приємно, зарази такі.
Як чого я серджусь, Галю?! Як це чого? Бо букети були з цвіту картоплі!
Короче, робим з дідом паспорти і їдем в Італію на заробітки. Хоч отдихнем там трохи.
Бо бачу, що Альошкіна всілєна закругляться з подарками не збирається, а ми ще хочем пожить...
- Представляешь, - жаловалась Митрофановна - вчера клубнику крутила, так из десяти банок три стрельнули. Жалко так. Весь день возилась. И чего бы клубнике стрелять? Ума не приложу.
...
- Представляешь, Митрофановна вчера крутила клубнику - у ней все банки постреляли.
...
- Одна женщина закатывала клубнику. Так у нее на следующий день все банки прям взорвались. Вся квартира в стекле. Хорошо не поранило никого. И вонь дикая.
...
- В этом году с клубникой что-то не то. Все жалуются - закатаешь, аж взрываются банки, вонь по квартире и светится варенье. Сколько народу уже погибло....
...
- Клубника в этом году радиоактивная. Кто ни съест - моментально импотент, волосы сыпятся. Ужас!
...
- Вы слушали? Вчера Чернобыль опять взорвался. Надо чаще в душ ходить, на улицу не выходить, красное вино пить... Что значит «не может быть»? Я точно знаю - мне вчера беженцы оттуда рассказали.
...
- Господин Президент, по свидетельству достоверных источников, в Чернобыле опять авария. Надо спасать народ! Надо бить тревогу!!
...
- Уважаемые страны ООН, люди доброй воли. Мы точно знаем, что в Чернобыле опять произошла катастрофа. Почему это замалчивается? Почему кто-то опять играет с жизнями людей? Надо же принимать меры! Надо же спасасть человечество от ядерной зимы!!
...
- Джентльмены, генералы. Американская демократия опять в опасности. В Афганистане опять взорвался Чернобыль. Что? Украина? Какая разница? Демократию надо спасать!! Демократию надо спасать везде - в Афганистане, в Украине...
.... - Господа, мы - представители МАГАТЭ и Гринпис, со всей ответственностью заявляем, что аварии в Чернобыле не было. Вот показания счетчика гейгера. Успокойтесь.
...
- Правоверные!!! Эти американские шестерки - МАГАТЭ и Гринпис опять нагло врут всему миру. Да начнется священный Джихад!! Каждого из вас в раю будет ждать 50 девственниц. Аллах , как водится, акбар, дети мои.
.....
- Закатала сегодня огурцы - рассказывала Митрофановна у подъезда. - Хоть бы завтра не постреляли.....
"За той час, доки мій старший син Артем ходив в садочок в Україні, я зрозуміла, що існує дві крайнощі , в які схильні впадати вітчизняні матусі.
Перша крайність - це мама - вияснялка.
Її улюблена тема -вичисляти хто саме приніс соплі/кашель/гострики/воші в групу.
Шукати винного - її кармічне покликання.
Так само, як писати в чатах петиції на тему: «Безсовісні батьки водять сопливих дітей в садочок. Коли це кончиться? Нада щось робить!» При цьому, вона ніколи нікого не вкаже по імені, бо трошки сцикуха.
Любить з’ясовувати чому на ремонт здаєм по 200 грн, а не 199?
Чому жалюзі в групі не вертикальні, а горизонтальні?
Готова вступити в рукопашний бій з 3-річним Миколкою, бо він пчіхнув на її Міланку. Напише про це у Вайбері о 12 ночі.
Буде виясняти чому її Міланці дали роль капусти, а не моркви на Свято осені?
Чому носок навиворіт?
Де подівся стразік з доціної кофти?
10 раз напише про той стразік в чаті.
Буде думать, що його вкрала та сама дитина, яка принесла в групу воші.
Піде до вихователя з’ясовувати чому її доці після сну заплели хвостик, а не красівой колосок і, коль вже прийшла, попросить ще раз бідну виховательку пошукать той довбаний стразік.
Друга крайність - це мама, яка приводить дитину з підозрою на коклюш/коксакі/коросту в садочок, бо сьогодні їй треба сходить на "нагаточки і рєснічки".
Офіційно клянеться (хрест на пузі) що дитинка кашляє, бо по дорозі просто печенюшкою поперхнулася.
Цьому легендарному покемону до дупи все і вся - в неї завжди є важливіші справи.
Існує підозра, що така мама володіє гіпнозом, бо як ще пояснити той факт що вихователька приймає вранці її дитину з кашлем, як у туберкульозного в’язня житомирської колонії, без зайвих слів і питань?
Вийшовши із-під гіпнозу, вона намагається видзвонити цю «то лі дєвочку, то лі відєніє», щоб все ж забрала свою дитину додому раніше, але вже дзвони хоч в рельсу, слухавки ніхто не бере, побачимся вєчєрком.
Вона неуловіма, як чорний месник, а бацили з її хати точно такі ж небезпечні, як і його летальна зброя.
Якщо ви стикалися з цими двома крайнощами і усвідомлюєте їх рівносильну безглуздість і небезпечність, вітаю, ви - адекватна матера))))"
(Kateryna Burrell)
Мама віддає першу дитину в садочок.
Баба плаче, просить маму залишити дитя вдома. Кланеться-божиться, що буде глядіти і виховувати, аж до інституту.
Мама, зваживши всі за і проти, приймає рішення, що в садочок вони все таки йдуть.
Мить, м’яко кажучи, хвилююча, правда?
Стільки важливих вимог і питать, які треба поставити:
- Які вихователі - вік, стаж, відгуки від інших мам, знак гороскопу,родословна, за кого голосували на виборах?
- Практикують методику Монтесорі?
- Чи є стендфордський диплом у дитячого психолога? Нема?! Ну таке собі завідєніє...
- Яка кількість дітей в групі?
- Кількість постійно сопливих дітей?
- Кількість привитих і купивших довідку дітей?
- Англійська? Німецька? Китайська? Мова жестів глухо-німого ефіопського племені Мухасі - чим побільше лінгвістичних знань для моєї найобдарованішої малявочки.
- Танці, співи, малювання, макраме, карате, висипання картин бурштином, Азбука Морзе...- все найсучасніше і найнеобхідніше для мого вундеркінда.
- І ще: обов’язковою вимогою для нас є наявність в садочку власного контактного зоопарку з Мадагаскарськими блакитними фазанами. Є?
- І басейну з дельфінами.
- І соляної кімнати.
- Скажіть, чим ви годуєте дітей? Шеф-повар проходив стажування у Франції?
- А ці яблука точно органічні?
- А молоко? Дайте номер телефону ферми, яка вам його постачає. Я хочу познайомитись з коровою особисто.
- Моя дитинка просто так не засне, треба, щоб ви їй чухали спинку, співали колискову, а ногою легенько вистукували ірландський степ, бо вона так любить.
Нарешті, отримавши задовільняючі тривожну материнську душу відповіді, мамасіта приводить своє чадо в групу.
Роздягає дитину - плаче, роззула - плаче. Відправила - руки трусяться. Серце калахкає - хочеться забрати назад.
Стала раком, ховаючись, підглядаєш у вікно знадвору, щоб побачити і оцінити ситуацію. Угледівши своє дитя, почала хукати на скло і малювати пальцем сердечки, щоб зірочка знала, як ти її любиш.
Прибиральниця матюком і шваброю відганяє від підвіконня.
Прийшла додому, ридаєш, позираючи на годинник. Рвешся забрати раніше.
Баба, опустошивши всі запаси Валідолу, завиває, здіймаючи руки до образів.
Нарешті час забирати нашу бубочку.
По дорозі в садочок зайшла в магазин, понакупляла їй кіндерів, шоколадок, іграшок і нові колготи- щоб вона, і всі в групі знали,як сильно мама скучила.....
Мама відправляє четверту дитину в садочок.
Баба плаче - від щастя. Сказала,що думала, що не доживе до цього щасливого дня. Божиться, що "робіть шо хочте, більше глядіть не буду. Бо вони мене кончать. В мене тиск 200 на 100..."
Вимоги, питання - все це здається мамі не таким вже й важливим:
- Вихователька є - і на тому спасібо.
- Що? Вона недавно свого чоловіка сковорідкою відгамселила і була затримана на 3 доби? Ну, шлюб - штука комплексна, може, він заробив?
- Вона інколи матюкається? Вихователям прастітельно - в них робота нервова.
- Прибиральниця в садочку в 90-х відмотала строк за рекет і озброєне пограбування? Життя прожить - не поле перейти : в 90-х всі виживали, як могли. Хто ми, щоб судить?
- В групі всередині -15? Хай дітки закаляються, ми не боїмося.
+30? Жар кості не ломить.
- В групі коклюш? Ми ризикнем.
- Ремонт не робився 10 років? Грибок на стінах ? Я прийду, побілю!
- Хочу попередити: моя дитина їсть геть усе, тому ховайте від неї вазони.
Проблем не буде, хіба що лише в тих,які спробують її під час трапези потривожить.
- Ви в вихідні працюєте? Нє? Шкода...
Привела.
Садочок працює з 7 ранку. Матера зі спиногризом, у всєготовності, стоїть біля дверей о 6:50, радісно пританцьовуючи та щось наспівуючи.
Закинувши дитя у групу, не озираючись ні на мить, без зайвих слів, мама швидко пре на вихід. Так швидко, що аж підняла за собою пилюку та збила з ніг задуту від сліз недавно спечену мамочку, яка стояла надворі, вчепившись мертвою хваткою у підвіконня. Прибиральниця вже відганяла її від вікна, махаючи мокрою тряпкою..
Мама, прибігши додому, міцно обняла бабу та відкрила шампанське.
З бабою на двох вдули пляшку, щоб відсвяткувати цей день. Перша - за всіх мам, друга - за українські садочки, третя, традиційно - за любов...
День промчався дуже швидко, бо " счастливые часов не наблюдают".
Не поспішаючи, поважною ходою,одна із останніх,іде матера забирати дитину із садочку.
По дорозі зайшла в магазин. Купила там банку горошку, туалетного паперу і СОБІ шоколадку. На порозі, при вході в садочок, без найменшого почуття провини, мама зжерла ту шоколадку, а фантік викинула.
"Комар носа не підточить" подумала мама, витираючи рота, і, розпливаючись у щасливій посмішці, зацьомала своє четверте золото, яке не бачила цілий день.
))
