Воспитание двойни, тройни, близнецов
Розпочатий з @nata@, 07 лис 2012 14:52
808 відповідей у цій темі
Марика
-
Місто:Полтава
-
Ім'я:Марика
Опубліковано 06 жовтень 2016 - 11:05
У нас шезлонга не было...может и легче было, если б был( в плане ношения на руках, пока малюсенькие были - уж очень мы ручные были, постоянно на ручках). А кормила тоже по очереди..Правда где-то до месяца-двух были случаи, когда кормила двоих сразу - сама дома, наступает критичное время ( в нашем случае это было с 20 до 23), они возле груди быть хотят, то приходилось городить подушки и моститься с ними. Это было очень тяжело и неудобно ни им, ни мне, но тяжелее всего когда плачут от того, что не возле мамы...Это и сейчас для меня не просто. Сплю с одним ( без мамы никак), а ко второму бегаю ночью - мне жалко, что он не со мной....Ох непросто все это...но оно того стоит!!!
аналогичная ситуация!!! так ручки полюбили...прям с рождения! пищат,кричат, кряхтят...только взял или приобнял(если на диване) все...тишина! кстати,тоже иногда приходится городить подкшки для одновременного кормления) А у нас почалися зуби) у малого ясна підпухли, кулаки в роті, кричить, не спить, будить сестру. А я вже так звикла до спокійних ночей...
а у нас колики обострились!!! ночь через ночь...капец! сегодня вот вообще практически не спала! чем спасались?
Марика
-
Місто:Полтава
-
Ім'я:Марика
Опубліковано 06 жовтень 2016 - 11:10
вот и сейчас....орала меньшая...взяла на руки...лежит...ох,боюсь,приучу я их((
Опубліковано 06 жовтень 2016 - 17:50
У нас животики якось швидко пройшли. Не давала нічого.
А за руки, є такі діти, ручні. Їх і привчати не треба. У мене старший жив на руках, спав на руках... з першого дня. Покласти в люльку було не реально. Шкода я тоді про слінг не знала.... він і в колісні майже не їздив, зазвичай я несуть його і штовхаю перед собою коляску. З доцею я була готова пройти все це знову. А вона засинала в люльці, спала в колясці.... в слінгу носила тільки коли не зручно було брати коляску.
Зараз малі теж дуже різні. Синочок більш мамин))) На ручках ношу обох, як же без цього?) Краще привчити до рук ніж недодати ласки... якось так....
Опубліковано 14 листопад 2016 - 09:39
Агов, двійняшкові мами! Куди всі зникли? Нам завтра сім місяців))) Амірчик вже повзає і намагається сідати. І, ура, виліз перший зуб!!! Майя повзе тільки задом і то повільно, частіше просто стоїть на чотирьох і розкачується) Так чудно взаємодіють між собою) повзуть одне до одного, беруться за руки. Ну вночі стало весело. Будять одне одного... Один заплакав і усьо, концерт на два голоси.
Вже їмо кашки і овочеві пюре. Починали з каш, бо вагу набирали повільно. Та нічого, ми ж і народилися маленькі) доженем)
Lana@
-
Місто:Полтава
-
Ім'я:Светлана
Опубліковано 14 листопад 2016 - 12:31
Агов, двійняшкові мами! Куди всі зникли? Нам завтра сім місяців))) Амірчик вже повзає і намагається сідати. І, ура, виліз перший зуб!!! Майя повзе тільки задом і то повільно, частіше просто стоїть на чотирьох і розкачується) Так чудно взаємодіють між собою) повзуть одне до одного, беруться за руки. Ну вночі стало весело. Будять одне одного... Один заплакав і усьо, концерт на два голоси.
Вже їмо кашки і овочеві пюре. Починали з каш, бо вагу набирали повільно. Та нічого, ми ж і народилися маленькі) доженем)
А нам недавно исполнился годик! Первый пошёл давно, месяцев в 10, а за второго переживали - толстенький, тяжело на ножки вставать, не такой быстрый...И вот чудо! За несколько дней до годика пошёл!!! Теперь шастают оба и ....в разные стороны...самая любимая игра для двоих - прятаться друг от друга в шторах, а потом, замотавшись в неё с разгону бежать. Вообще это самое веселое и любимое занятие у них. Чувствую, скоро будем без штор. И с карнизами на полу. Игрушки пока делят, но случается, когда обоим нужна одна и та же. Тогда могут один другого или укусить, или стукнуть - проявляются характеры. Спим давным давно по разным комнатам - друг друга будят. Мама несколько раз за ночь меняет дислокацию - пару часов с одним, потом с другим, потому что ночью ещё едим сисю. Аппетит тьху, тьху, тьху. Едим все - супы, борщи, пюре, каши, мясо, рыбу, творог, бифивит, молочные каши, яблоки, бананы, печеньки-бублики-сухари.Первый шустрый - активно калории сжигает, поэтому в годик 10600, а второй - 13300...уж очень аппетитный...
Опубліковано 14 листопад 2016 - 12:51
Вітаю з пеошим рочком! Нам рік в квітні буде. До літа точно будуть бігати . А ще ж старша шустра , як ми будемо гуляти , не уявляю)
Lana@
-
Місто:Полтава
-
Ім'я:Светлана
Опубліковано 14 листопад 2016 - 13:07
Вітаю з пеошим рочком! Нам рік в квітні буде. До літа точно будуть бігати . А ще ж старша шустра , як ми будемо гуляти , не уявляю)
Опубліковано 14 листопад 2016 - 13:19
Вітаю з пеошим рочком! Нам рік в квітні буде. До літа точно будуть бігати . А ще ж старша шустра , як ми будемо гуляти , не уявляю)
Света, а старшая как раз классно будет помогать к лету)) По своему вижу, мелкая только за братом и бегает, и у старшего возраст как раз такой, что ему все в радость и мои просьбы на ура идут. Гулять с ними стало классно, тттт....
Опубліковано 14 листопад 2016 - 13:31
Сподіваюся. Бо зараз з ними дуже важко. Інколи від цієї помічниці хочеться заховатися, щоб малі хоч поспати змогли))))
Marilu80
-
Місто:Полтавский р-н, с. Терентиевка
-
Ім'я:Марина
Опубліковано 14 листопад 2016 - 13:37
У нас тоже недавно был праздник. Нашим тройняшкам исполнилось три годика. (Как в том мультике :"Я уж думала, что не доживу." Но время пролетело очень быстро) В этом возрасте свои прелести: у нас сейчас период активного "моё". Моя мама, моя игрушка, мой дом и т.д. Сначала малые орут в три голоса, потом я пытаюсь к ним "достучаться". Причем они уже соображают: пока я в соседней комнате что-то делаю, у них "моя мама", как только я захожу - "мама общая, дом общий". Хитрули. А так нам весело: играем, учим стишки, очень интересно наблюдать за их общением. Иногда тихо, иногда шумно. Вот сейчас, например, примчалась ко мне моя команда и на три голоса орут :"Мамочка, там на улице зима пришла" Шум-гам как на птичнике. Теперь вот, раз зима пришла, требуют Деда Мороза. В общем, весело!
Опубліковано 14 листопад 2016 - 13:47
Вітаю, Марина! Я про тебе часто згадую) ти пиши як хвилинка з'являється, дуже цікаво читати про ваші досягнення. Ви в садочок ходите? Ти працюєш? Я все жду, що хтось мені розкриє секрет, як усе встигати і не збожеволіти?
shepan
-
Місто:Полтава, Браилки
-
Ім'я:Таня
Опубліковано 14 листопад 2016 - 19:18
Я все жду, що хтось мені розкриє секрет, як усе встигати і не збожеволіти?
я "забила" на большую часть домашней работы. за эти годы настолько к этому привыкла, что многие вещи уже и не замечаю или по крайней мере не делаю трагедии из-за паутины, пыли, оборванных обоев и т.п.
когда дети были маленькие, выходила из дома под любым предлогом - одно время в магазины за продуктами ходила только я - даже эти минуты рассматривались мной как отдых.
помню в сложный период со слезами и истериками в ультимативной форме отстояла 1 день в неделю вне дома и семьи, мне казалось это необходимым. как же я заблуждалась) к этому времени интересы мои и моих знакомых разошлись как в море корабли и вне дома я почувствовала себя дико одинокой и ненужной - пару раз посидела одиноко в кафе и вернулась в семью))))
мне жаль только об одном - я потеряла хобби, которое много лет было мне отдушиной, а новой альтернативы пока не нашла(
Опубліковано 15 листопад 2016 - 00:02
Ех, один день в тиждень для себе.... можу тільки мріяти...... Чоловік багато працює, пізно приходить, коли вдома допомагає, звісно, та так щоб залишити його самого з дітьми і мова не йде. В такі дні навалюється купа інших справ, проблем і т.д. Мама допомагає - залишаємо на неї менших і йдемо гуляти зі старшими, їм теж потрібна увага, а в усякі там ігроленди, батути, кіно... з малюками не підеш. Усіх чотирьох залишаю на маму тільки у дуже крайньому випадку і не надовго. Не встигаю елементарно вирватись купити щось. СБ на Алмазному є базарчики з палатками, куди можна добратися з коляскою.
Знайомі..... одна подруга теж недавно народила, спілкуємось по телефону та і-нету, вона в іншому місті. Навіть раз вирвались на чай, коли вона до батьків приїзджала. З іншою, після того як я їй повідомила, що чекаю двійню, а вона видала щось типу "б#я, а шо тепер робить? Б###ь, ну да, вже ж 13 тиждень, шо ж ти зробиш......." ну якось не дуже хочеться говорити. Та і їй зі мною теж. Подзвонила раз, як я народила і все. Я дзвонила декілька раз їй, вона обіцяла приїхати. Чекаю досі) ну і нехай. З віком пріоритети змінюються, мені важливіше не кількість подруг, а якість спілкування, якщо можна так сказати. Краще рідше, але щоб після зустрічі відчувати радість, а не емоційний спад.
Спілкуюся з мамками з нашого двору і сусідніх, гуляємо разом. Ну і сім'я) моє все)
Marilu80
-
Місто:Полтавский р-н, с. Терентиевка
-
Ім'я:Марина
Опубліковано 26 листопад 2016 - 12:16
Вітаю, Марина! Я про тебе часто згадую) ти пиши як хвилинка з'являється, дуже цікаво читати про ваші досягнення. Ви в садочок ходите? Ти працюєш? Я все жду, що хтось мені розкриє секрет, як усе встигати і не збожеволіти?
Спасибо, Света. И вообще всем спасибо за поздравления. Нет, в садик мы в этом году не пошли. Собирались осенью, но ещё до садика умудрились два раза серьёзно заболеть, так что ещё год сидим дома. На работе оформила доп.декрет. Успеваю когда всё, когда не всё. Когда садить-полоть, то мама приезжает. И я с радостью пашу на огороде, всё смена обстановки. А так тоже, бывает, "забиваю" на работу, достаю вышивку и релаксирую.
я "забила" на большую часть домашней работы. за эти годы настолько к этому привыкла, что многие вещи уже и не замечаю или по крайней мере не делаю трагедии из-за паутины, пыли, оборванных обоев и т.п.
когда дети были маленькие, выходила из дома под любым предлогом - одно время в магазины за продуктами ходила только я - даже эти минуты рассматривались мной как отдых.
Вот-вот-вот, тоже иной раз "забиваю". Вот только в магазин сама сходить не могу - не с кем детей оставить. Но зато, когда приезжает моя мама (а она старается приехать через три-четыре недели, но иной раз и пять-шесть недель не получается приехать, вот тогда "жесть"), то она меня тогда торжественно отпускает "в увольнительную" в город на целый день. Ляпота!!!!!
Ех, один день в тиждень для себе.... можу тільки мріяти...... Чоловік багато працює, пізно приходить, коли вдома допомагає, звісно, та так щоб залишити його самого з дітьми і мова не йде.
Знайомі..... одна подруга теж недавно народила, спілкуємось по телефону та і-нету, вона в іншому місті. Навіть раз вирвались на чай, коли вона до батьків приїзджала. З іншою, після того як я їй повідомила, що чекаю двійню, а вона видала щось типу "б#я, а шо тепер робить? Б###ь, ну да, вже ж 13 тиждень, шо ж ти зробиш......." ну якось не дуже хочеться говорити. Та і їй зі мною теж.
А у нас муж даже и не старается помогать, у нас политика "Я на работе, а ты дома сидишь" (свекровь поработала). Ни в доме, ни на огороде. А про малых и речи не идёт ("Что ты над ними трясёшься, из трёх шесть не станет, ничего с ними не будет" - эта политика мне не принятна. И снова привет свекрови). Предупреждая все ваши советы по поводу свекрови сражу скажу её мотивацию: она сама жизнь прожила "как под кустом высралась"(укр.поговорка), дочь её точно так же живёт и поэтому свекрови просто на нервы действовало, что у сына в семье не так, вот она и "поработала". Ну и фиг с ней. Главное, что у меня три таких солнышка, три моих конфетки. Главное, что они меня любят.
Опубліковано 26 листопад 2016 - 12:30
она сама жизнь прожила "как под кустом высралась"(укр.поговорка)
Это как? Раньше никогда такой поговорки не слышала.
Опубліковано 26 листопад 2016 - 12:46
Це значить, що приємних вражень від прожитого життя приблизно як від вищеописаного процесу)
Опубліковано 26 листопад 2016 - 12:50
Недавно знайшла на просторах інтернету:
Як встигнути все?
1. Нічого не плануйте.
2. Нічого не обіцяйте.
3. Нічого не робіть.
4. Ідіть поспіть.
З останнім у мене рідко виходить, а з першими трьома пунктами я чудово справляюсь)))
Kalinna
-
Місто:Полтава, Сади 2
-
Ім'я:Інна
Опубліковано 26 листопад 2016 - 19:31
Это как? Раньше никогда такой поговорки не слышала.
Жизнь прошла, а вспомнить (приятного) - нечего!
А у нас муж даже и не старается помогать, у нас политика "Я на работе, а ты дома сидишь" (свекровь поработала). Ни в доме, ни на огороде. А про малых и речи не идёт ("Что ты над ними трясёшься, из трёх шесть не станет, ничего с ними не будет" - эта политика мне не принятна.
Ужас! Как Вы справляетесь, даже представить не получается...
Відредаговано Kalinna, 26 листопад 2016 - 19:31.
Опубліковано 26 листопад 2016 - 20:59
Боже, Марина, огород! Ти герой! )) Я в цьому сказала, хай там все заросте, садить нічого не буду. Хоч би вдома справитись з усим))) так у мене ще й помічників купа. Може як менші підростуть, то повернусь до землі))))
Lana@
-
Місто:Полтава
-
Ім'я:Светлана
Опубліковано 26 листопад 2016 - 22:36
Марина, а когда ваши дети были поменьше, в годик например, как вы сама их укладывали спать? Я без посторонней помощи ни днём, ни вечером этого сделать не могу - нужно одновременно и по разным комнатам, чтоб они друг друга не видели и не слышали. Где-то в районе 6 месяцев продолжительный период они засыпали исключительно со мной...Ну а теперь нужна чья то помощь, чтоб уложить их спать. А как вы справлялись?
Відредаговано Lana@, 26 листопад 2016 - 22:37.
0 користувачів читають цю тему
0 учасників, 0 гостей, 0 анонімних користувачів
Відповідати на цитовані повідомлення Очистити
|
Важливі повідомлення
Про рекламу на форумі читати тут.
|