Мама за кермом!
Розпочатий з M@rkiza, 29 лип 2010 23:03
2745 відповідей у цій темі
#2622Опубліковано 10 липень 2020 - 20:33
Махнемся на тиждень чоловіками) я вже з правами, потрібна машина. Купить і я зразу ж поверну))) #2623Опубліковано 10 липень 2020 - 20:40 Оце моя позиція. Взимку я їздити не люблю, класно дихати свіжим зимовим повітрям. Плюс йдеш в гараж, відкопуєш двері, рвеш їх, щоб відмерзли, потім прогріваєш (до гаража 15 хивилин). Потім після роботи/тренування чимчикуєш з того гаражу. А зупинка в 3 хвилинах повільного ходу вжух і ти на роботі). Влітку хочеться більше ходити. Але якщо треба, доводиться їхати).
#2624Опубліковано 10 липень 2020 - 21:03 А поїздки з дітьми, речами кудись у вас бувають? У нас минулими вихідними зламалася машина в Кременчуці, верталися у Полтаву маршруткою. Ми з чоловіком і двоє дітей. Ото у мене стрес був! Ні, вони у мене не балувані, знають, що таке громад.транспорт, але не на такі відстані, не з такою швидкістю маршрутки, переживала, що може укачати, а ми не зупинимося у будь-яку мить+ сторонні люди без масок поряд напрягали+спека + речі довелося залишити у батьків, корртше одні незручності #2625Опубліковано 10 липень 2020 - 21:32 Коли звик їздити громадським транспортом, умієш складати валізу компактно) Хоча маршрутками я далеко не їзджу, намагаюся укрзалізницею) Ну і чоловік має машину, але наші трафіки не збігаються) #2626Опубліковано 10 липень 2020 - 21:37 Ааа, то все таки машина в сім'ї є! Тоді це міняє справу)) #2629Опубліковано 11 липень 2020 - 08:56
У нас дві машини,з чоловіком їздимо на далекі відстані,а по містечку я завжди сама.Зручно дуже, коли можеш в любу мить сісти за кермо.
#2630Опубліковано 11 липень 2020 - 09:05 Розповім про себе - права уже 13 років,але майже не їздила після того як отримала. Страх перемагав. З березня почала їздити , але не в місто , а знову пару км по околиці. Спочатку ноги тряслися лише при одній думці, що буду їхати без чоловіка поруч. Тепер уже не так страшно( але як сідаю всерівно хрещусь). В центр ще не їздила сама, але тепер ( порівняно з березнем) я значно впевненіше "рулюю" і чоловік поруч майже не підказує - вже сама намагаюсь орієнтуватись і реагувати. Обставини так можуть скластися, що хоч /не хоч а потрібно їхати . Хоча раніше простіше і мені було на маршрутці #2631Опубліковано 11 липень 2020 - 11:28 Впевненість? У мене особисто її зовсім не було. Особливо після першого теоритичного заняття, коли я вийшла з класу, було бажання все це покинути так і не розпочавши (інформації багато, якісь поняття оглядовості, видимості....). З острахом чекала на перше практичне заняття, особливо, коли начитался, що дуже часто це відбувається не на площадках, а в місті. Потім попустило (за кермо до початку навчання сідала 1 раз і то років 20 назад, не розуміючи що це і як взагалі діє і з очима "какающей лошади" проїхавши метрів 15 сказала, що це не моє. Коди отримала водійське посвідчення, майже зразу сіла за кермо. Але спочатку це було дуже нервово і страшно (бо як не як мій стаж водіння проходив на дорогах Європи, хоча і тут є плюси - мінімум ям). Перед тим як сідати за кермо, якщо поруч був чоловік, завжди йому пропонувала ключи, або зсилалася на погане самопочуття. Найстрашніше для мене було паркування (як не дивно, але передом) проїзд рондо (кругове перехрестя) і 6 передача (її я боялася найбільше). Я навіть з магазину важкі пакети, чи пак (6 півторалітрових пляшок) води згідна була нести, аби тільки не за кермо. Потихеньку пропускати почало десь через пів року. Чоловік за кермо не сідав вже десь з пів року. Зараз для мене автівка - це найкраща помічниця, ні від кого не залежиш - сів і поїхав по справам. Чи жалкую, що чоловік наполіг - ні. Але жалкую, що не наважилися на це набагато раніше. #2632Опубліковано 12 липень 2020 - 11:04
Вас читаю и прям уверенность вселяется, пришли к тому, что надо. А мне с одной стороны хочется ужасно, но хочется уже все уметь и чувствовать себя как рыба в воде. А пока не умею и ужасно боюсь... как-то психологически готовят в автошколе или только все с опытом? У меня многие подруги сдали на права и все...я так не хочу
#2633Опубліковано 12 липень 2020 - 11:23 У меня был очень классный преподаватель в автошколе. На втором занятии, он нам чётко сказал, кто будет водить, кто нет, как будет водить... Спустя года, совпало процентов на 80. Не знаю, как это у него получилось, возможно глаз намётан.
#2634Опубліковано 12 липень 2020 - 11:58
А что за школа?
#2635Опубліковано 12 липень 2020 - 12:08 Перші слова в автошколі "поїдуть всі", так, дійсно, всі, хто навчався, вміють зробити так, щоб машина зрушила з місця)))) А от чи будуть ті люди, що зрушили автівку з місця водіями, як на мене, залежить саме від людини, її мети і бажання. Я особисто знаю одну панянку, якій водійське посвідчення потрібне лише для похизуватися (за 15 років так і не сіла за кермо, але іде в ногу з часом, обміняла на посвідчення європейського зразка, так в гаманці і носить). #2636Опубліковано 12 липень 2020 - 12:58 Про панянку як про мене - права є, з собою ношу))), але не їжджу)) #2639Опубліковано 12 липень 2020 - 17:56
я там отучилась зимой, в мае вот сдала сама на права) Там хорошие преподаватели, у меня Губеня был - на красном хюндае i10. Не бойтесь, все получится, главное - желание. А уверенность придет с опытом. Я, пока в автошколе училась, так прям приноровилась ездить, вся такая уверенная была. Потом за свою села - уверенность поубавилась, но ничего, сейчас периодически езжу - то с каждым разом все лучше и лучше)) 2 користувачів читають цю тему0 учасників, 2 гостей, 0 анонімних користувачів |
Важливі повідомлення
Про рекламу на форумі читати тут. |