2692 відповідей у цій темі

[мягкопушистая мама]

Прочитала книгу Безмолвный пациент. Прям держит и не отпускает до последней страницы. Теперь жду когда Бред Питт снимит фильм

Понравилась,до конца могла представить что угодно,только не такую развязку))

[Юленька89]

Я купила Терапию Себастьяна Фитцека. Уже вся в предвкушении

[Yadik]

У перерві між 1 і 2 книгами "Шантарам", про яку трохи згодом, прочитала "Безмолвный пациент" буквально за день. Цікавий сюжет, постійна інтрига, розв'язка виявилася неочікуваною для мене.
"Never stop" Марі Карачина - книга про біг, життя, любов, перемоги і поразки від фітнес-тренера і засновниці клубу "SkinnyiStrong" (із задоволенням сходила би туди на тренування, але він в Києві). Теж читала на одному диханні, бо розумію бігові емоції авторки. До цього читала книги про біг, написані чоловіками. Але "Never stop", звичайно, більш дівчача, більш емоційна, чоловіки навряд чи оцінять

[Yadik]

#Галя без голови Люко Дашвар - навіть не знаю: і не "фу", бо все таки актуальні теми сьогодення піднімаються, і не "вау", бо не чіпляє книга за живе. І не сказала б я, що Галя безголова, принаймні, мені, вона такою не здалася)

[Светлана]

Попереду 9 клас))) готувала книжки на літо і вирішила відновити спогади - перечитала Вбити пересмішника Гарпер Лі. Несподівано для себе дізналася, що є продовження - Іди, вартового постав. Чомусь це пройшло повз мене. Обидві книжки для мене з розряду тих, від читання яких отримуєш задоволення, на які відкликається серце. Цікаво було «побачити» головну героїню дорослою, а декого з героїв з іншого боку.

[smakovska]

Несподівано для себе дізналася, що є продовження - Іди, вартового постав. Чомусь це пройшло повз мене.

ой, і я не знала

треба почитати

"Вбити пересмішника" читала кілька років тому і вона мені дуже сподобалася. 

[Светлана]

Одне з розчарувань -Амстердам Ієна Мак‘юела. Книжка отримала Букеровську премію і я очікувала чогось цікавішого. Після смерті спільної коханки двоє друзів домовляються в разі невиліковної хвороби не дати одне одному доживати віку в безпорадному стані, а організувати безболісне переривання життя. Обоє потрапляють в неприємні ситуації, які повною мірою розкривають їх сутність і ведуть до цілком очікуваного кінця. Написано гарно, характери розкриті, мораль ясна... але , може не моє... після прочитання тільки одна думка - навіщо я це читала?

А от приємне відкриття для мене - Марія Матіос. Чомусь раніше не читала. На сьогодні прочитані Солодка Даруся і Майже ніколи не навпаки. Це суцільне задоволення, хоча теми піднімаються не легкі. Колоритна українська мова, мов живі персонажі.
Солодку Дарусю називають солодкою, щоб не говорити «дурна». А все село і вважає її не сповна розуму. Та чи можна так думати лише тому що вона не така як усі? Чи завжди вона було такою? Поступово автор нам описує Дарусю, її дивні вчинки та думки. А тоді повертає в минуле і розказує іншу історію, після якої все стає на свої місця.
Майже ніколи не навпаки- це історіі кількох людей в одному селі, чиї долі так надзвичайно переплелись, що і не збагнеш, з чого ж все почалося, де та подія, яка була точкою відліку для них усіх. Тут є все :кохання, заздрість, обман, вбивство, самопожертва...
Мені сподобались обидві, читала не відриваючись.

ой, і я не знала
треба почитати
"Вбити пересмішника" читала кілька років тому і вона мені дуже сподобалася.

Отож і я думала, що Вбити пересмішника єдина книжка Лі. Вона у мене в електронному вигляді була, а сину в школу вирішила купити паперову, щоб зручніше було з текстом працювати. І знайшла продовження, яке вже кілька років як видане у нас.

[smakovska]

А от приємне відкриття для мене - Марія Матіос.

о, у мене був період Матіос)) ще, здається, до дітей. майже все перечитала.

у неї не так давно вийшла нова книга - Букова земля

але ще не читала 

[Светлана]

Букову землю бачила, теж хочу. )

[Polinka78]

Писала в темі десь рік тому, за цей час читано-перечитано. Немає часу на рецензії, то ж просто покажу книги, які зачепили і напишу кілька слів.



- Відкриттям минулого року для мене стала Кейт Аткінсон. Я вже прочитала дві книги з трилогії (першої немає на фото, «За лаштунками в музеї»). Дуже подобається стиль, жанр (сімейна сага) - один з улюблених. Єдине, інколи напрягають флешбеки, але до них можна звикнути. В Життя за життям програються життєві ситуації по сценарію «а що б було якби».. це не легкі книги для сприйняття, але автор мій однозначно, тому з нетерпінням чекаю чергової зустрічі з нею.
- «Книга Балтиморів», Жоель Діккер. Я вже згадувала про неї тут, знову сімейна сага. Є кілька моментів, які мене дратували, але в цілому книга залишила приємний післясмак, рекомендую
- «Драбина Якова» Людмила Уліцкая. Це перша книга авторки в українському перекладі. Як не дивно, знову сімейна сага))) Дуже яскраво описана м‘ясорубка сталінських репресій, яскраві і сильні персонажі - ця книга захоплює і не відпускає, дуже рекомендую!
- «Шлюб протилежностей» Еліс Гофман. Дуже цікава розповідь про сім‘ю Піссаро. Життя в тропіках, мрії про Париж, нездійснені бажання, сімейні секрети, заборонене кохання - дуже щиро, захоплююче і щемливо. Фоном іде опис про життя на острові Сен-Томе, який же він яскравий, так і бачиш його перед очима, подібні відчуття були при читанні «Дому на краю ночі», дуже сподобалася
- «Під скляним ковпаком» Сильвія Плат. Книгу читати тим хто думає, що депресія - це просто від нудьги і просто треба чимось зайнятися. Історія про дівчину, яку, не дивлячись на чудові перспективи, затягує в себе глибока депресія, нерозуміння оточуючих, життя окремо від інших, «під ковпаком». Книга вийшла за кілька тижнів до самогубства авторки роману.
- «Залишок дня» Кадзуо Ішигуро. Я не зчулась як прочитала цю книгу. Для мене це типовий англійський роман, хоч і написаний японцем. Сюжет наче б то простий, але викликає цілу бурю почуттів - головний герой згадує життя, прощається з ілюзіями і невловимо відчувається, що він хотів би інакше прожити своє життя. Цікаво бачити таку відданість професії, коли вона стає твоїм життям і власні почуття не мають права на існування.
- «Монологи вагіни» Ів Енслер. Історії жінок на тему насилля, жіночого обрізання, сексуального рабства. Я не бачила однойменну виставу, але заговорила про книгу зі своїми «бабцями»-волонтерками і виявилося, що вони всі бачили і вона справила на них неймовірне враження своєю шокуючою правдою.
- «Наші на карті світу» Уляна Скицька. Збірка історій про відомих українців або з українським походженням. Відомі і невідомі імена, багато відкриттів для мене. Дуже гарне і якісне видання, рада, що маю цю книгу.
- «З Елеанор Оліфант усе гаразд» Гейл Ханімен (немає на фото). Книга наче легка і читається так само, але насправді історія абсолютно не легковажна. Вона про самотність, про дитячі травми і те, які наслідки вони дають в дорослому житті. Елеанор несоціалізована дивачка, не така як всі, цікаво спостерігати за тим, як вона змінюється.
З того, що сподобалося - це все, про інше не писатиму. Про Бакмана теж не писатиму, його тут прочитали всі)

[Светлана]

Даніель Глаттауер «Лучшее средство от серверного ветра», «Все семь волн».
В стрічці на фб натрапила на анонс фільму, який скоро вийде з дописом, що книжка класна, то й фільм має бути цікавий. От я і вирішила прочитати)) тим більше перед цим прочитала 1984 і Кідрука Зазирни у мої сни, то дуже хотілося відволіктися на щось легше і приємніше.
Про хвилі це продовження, та, думаю якщо читати, то обидві бо вони про одну історію. Про жінку , яка випадково відправила листа на електронну адресу незнайомця. Між ними спочатку завязується листування, яке потім переходить у дружбу. Чи щось інше... Чи можливо закохатись в людину, якої ніколи не бачив? Чи можливо змінити все життя заради примарного інтернет роману? Чи варто це робити?..
Вся історія написана виключно в формі листів. Жодних описів і пояснень. Читається легко, я би сказала, що цікаво. Але я чекала іншого закінчення. Або відкритого фіналу хоча б.

[Светлана]

Вище згадувала Зазирни у мої сни Макса Кідрука. Тут не зустрічала рецензій на жодну його книжку, а він досить розтиражований автор)
Навіть не знаю чи сподобалось чи більше ні. З самого початку було ясно, що райдужного фіналу не буде. Та читалося легко, цікаво, хоч сама історія не весела. Але кінець... Я люблю читати детективи, трилери, інколи досить важкі в плані подробиць, але краще б я Хірурга Герітсен перечитала, там і то позитиву більше.
Син головного героя під час операції впадає в кому і коли його повертають до життя, разом з ним повертається ще шось, що відтепер тісно пов’язане з ним. Щоб звільнити сина від кошмарів батько готовий на все. Навіть переїхати до США і погодитись на експерементуальне лікування.

[Yadik]

Грегори Дэвид Робертс "Шантарам" - це, мабуть, книга, яку я найдовше читала, бо почала її ще в березні, і ось нарешті домучила. Маса позитивних відгуків, але мені не пішла. Так, було багато цікавого про саму Індію, місцеві традиції, про життя Ліна у нетрях, період в'язниці, війну, простих людей. Але ось ці постійні бандитські розбірки, бійки, наркотики, вбивства...Дочитала лише через відгук на обкладинці про те, що ця книга не вразить лише тих, у кого немає серця або мертвих, причому не відношу себе ні до тих, ні до інших
"Тень горы" - друга книга, читалася вже швидше, але знову була думка, ну коли ж вона скінчиться. Знову купа людей, купа подій, розбірок, при цьому мудрі думки просвітлених, і в цьому круговороті подій раптом все стає на свої місця ніби за помахом чарівної палички. Я розумію, що автор так описує карму, але.

[Polinka78]

Грегори Дэвид Робертс "Шантарам" - це, мабуть, книга, яку я найдовше читала, бо почала її ще в березні, і ось нарешті домучила. Маса позитивних відгуків, але мені не пішла. Так, було багато цікавого про саму Індію, місцеві традиції, про життя Ліна у нетрях, період в'язниці, війну, простих людей. Але ось ці постійні бандитські розбірки, бійки, наркотики, вбивства...Дочитала лише через відгук на обкладинці про те, що ця книга не вразить лише тих, у кого немає серця або мертвих, причому не відношу себе ні до тих, ні до інших
"Тень горы" - друга книга, читалася вже швидше, але знову була думка, ну коли ж вона скінчиться. Знову купа людей, купа подій, розбірок, при цьому мудрі думки просвітлених, і в цьому круговороті подій раптом все стає на свої місця ніби за помахом чарівної палички. Я розумію, що автор так описує карму, але.

Мені теж Шантарам не зайшов, так і не дочитала)

[Мама Лена]

Прочла 2 произведения Халеда Хоссейни.
Тысяча сияющих солнц и Бегущий за ветром. Афганистан, культура, война, жизнь.
Начала с первой. Не скажу, что меня очень впечатлило ( меня нелегко повергнуть в шок после У войны не женское лицо и Казус Кукоцкого) Но для напоминания и сравнения неплохо.
"Бегущий за ветром" зашла лучше и показалась интереснее. Не бойся быть совестным, потому что в любом случае карма настигнет.
Читаются легко, на одном дыхании, несмотря на обилие тяжёлых имён, дат, названий.
Послевкусие фатальности немного. Ну и финалы, как по мне, несколько предсказуемы.

Відредаговано Мама Лена, 29 серпень 2020 - 19:20.

[ириска]

Мені книга Шантарам зайшла досить добре, але згодна, всі епізоди дуже розписані детально, дещо можна було опускати і писати більш стисло. Я прочитала Шантарам 1 і 2 частини, приступаю до Тінь гори.

[Juliett]

Лучшее средство от северного ветра, прочла позавчера за несколько часов. Никогда не думала что мне "зайдет" такая книгах. Супер, читала на одном дыхании... Под конец аж мурашки по коже..
Сейчас читаю продолжение

[Мама Лена]

пишу по свежим следам)
"Дом на краю ночи" Отличная сага! Настолько легкая, душевная, воодушевляющая , несмотря на все островные трагедии, проблемы,кризисы. Прочла за несколько дней между работой и домашними делами.
Как-то и бабушке захотелось позвонить сразу. И с терпением стало легче) 
ну а об итальянском я давно задумываюсь)

[Juliett]

Из недавних Стивен Кинг, Институт. Книга что ни на есть в стиле Кинга, штат Мен, полицейский, паранормальное... Ужасов здесь не будет. Детей похищают, везут в спецместо для выявления телепатических способностей и/или телекинеза. Далее описывать нет смысла иначе раскроется весь сюжет. Кинга интересная затягивает, не могу сказать что рекомендую, но до конца прочла ( а за последние полгода таких единицы..)

[Светлана]

пишу по свежим следам)
"Дом на краю ночи" Отличная сага! Настолько легкая, душевная, воодушевляющая , несмотря на все островные трагедии, проблемы,кризисы. Прочла за несколько дней между работой и домашними делами.
Как-то и бабушке захотелось позвонить сразу. И с терпением стало легче)
ну а об итальянском я давно задумываюсь)

От скажи?! Мені так сподобалась, що я після прочитання російською в електронному форматі, купила українською паперове видання))

Відредаговано Светлана, 01 вересень 2020 - 17:34.