2692 відповідей у цій темі

[smakovska]

Ще прочитала "Слишком рано" Альберто Пеллай. Юля jabka давно її радила, але у мене нон-фікшн завжди туго йде в порівнянні з художньою літературою. Я в таких книгах найбільше ціню реальні життєві історії - їх читати найцікавіше. Хоча тут є такі, через які починаєш більше переживати за власних дітей.
Безпеці в інтернеті багато з нас приділяє надто мало уваги. Роблю такі висновки навіть із власного оточення. Діти вже змалечку мають свої сторінки на ФБ чи в інстаграмі, але мало хто з них уявляє, що за дитячими фото співрозмовників у мережі можуть ховатися дорослі дяді і тьоті. Недавно мала така розмову з 9-річною власницею профілю в ІГ.
Ну і цитата, яка зачепила:
"В наши дни стало нормой понятие "заниматься сексом", при этом обесценивается, как ни парадоксально, идея "заниматься любовью".
Заниматься любовью, однако, должно быть привилегированной составляющей занятий сексом. Сегодня молодые люди растут с убеждением, что "заниматься сексом" является не зависимой ни от чего нормой и что это представляет собой деятельность ради развлечения, направленную на получение возбуждения, сильных ощущений и удовольствия."

Відредаговано smakovska, 06 жовтень 2019 - 13:36.

[Alice_88]

Дочитала вчора "Місто дівчат" Гілберт, авторки "Їж, молись, кохай". Це перша моя книжка цієї авторки, сміливо раджу. Читається легко, досить цікавий сюжет, без якихось суперзагадок чи поворотів, але цікаві думки я для себе знайшла. Позиціонується як книга про те, що "необов'язково бути хорошою дівчинкою, щоб бути хорошою людиною".

"Роман «Місто дівчат» починається 1940 року, коли дев’ятнадцятилітню Вівіан Морріс виганяють з престижного коледжу. Батьки відправляють доньку на Мангеттен до тітки — власниці невеликого, проте дуже ексцентричного театру. Несподівано для себе Вівіан опиняється у справжньому вирі довоєнного богемного життя."

Єдине, що мене розчарувало, це подекуди переклад схожий на гугл транслейт. Не очікувала від ВСЛ.
Загалом, при відсутності моєї особистої симпатії до героїні, дуже приємний післясмак книги і логічне завершення. Все як я люблю. Бо, наприклад, коли я читала "Щиголь" Донни Тарт, сюжет був набагато захопливіше, але фінал для мене все зіпсував.

Відредаговано Alice_88, 06 жовтень 2019 - 18:53.

[Yadik]

Дочитала "Рассветную бухту". Местами тяжело было читать. До конца не могла поверить, кто убийца. Классно описана работа следователей.
Спасибо за рекомендацию!

[smakovska]

Наташа, сховайте під спойлер кінець свого посту.

[Светлана]

Сергій Дзюба, Артемій Кірсанов
Заборонений. Історія життя і боротьби Василя Стуса.
На фільм я не потрапила, тож вирішила читати книжку. Читалося легко і швидко, текст не перевантажений надмірними описами та при цьому викликає сильні емоції. В історії переплітаються події сьогодення і 60-80х років минулого століття. Життя Василя Стуса, його творчість і останні дні в таборі. Мені дуже перекликаєттся із сьогоденням. Маст рід сумуючим за радянським минулим.

[smakovska]

Сергій Дзюба, Артемій Кірсанов
Заборонений. Історія життя і боротьби Василя Стуса.
На фільм я не потрапила, тож вирішила читати книжку. Читалося легко і швидко, текст не перевантажений надмірними описами та при цьому викликає сильні емоції. В історії переплітаються події сьогодення і 60-80х років минулого століття. Життя Василя Стуса, його творчість і останні дні в таборі. Мені дуже перекликаєттся із сьогоденням. Маст рід сумуючим за радянським минулим.

Читала відгук букблогерки, вона жалілась, що майже не згадали там про Медведчука. Ніби побоялися. А він же значну роль відігравав у житті Стуса перед ув'язненням останнього.
Я зараз читаю паралельно з іншою книгою "Справу Василя Стуса". То от для мене дуже показово ось це
https://www.google.c...24804/index.amp

[Светлана]

Про адвоката пару речень, без імені, та і взагалі, історичних фактів не так багато, книжка більше художня, як на мене. Та все одно цікаво і спонукає вивчити історію більш детально.
Справу Василя Стуса прочитати теж ж у планах.

[Yadik]

Масэтти Катарина "Парень с соседней могилы" и "Семейная могила" - два одиночества могут найти друг друга в очень неожиданном месте. Книга с юмором о жизни двух абсолютно разных людей. Очень интересно было читать о приключениях Креветки и Лесника. Но не смотря на своеобразный юмор, книга дала почву подумать. Особенно впечатлил декрет по шведски. Интересно было бы встретится с главными героями лет так через пять. Но продолжения книг, увы нет.

Надо будет фильм посмотреть)

[Polinka78]

А фільм вже переклали? Я в свій час, після книги, його дивилася шведською)

[Yadik]

А фільм вже переклали? Я в свій час, після книги, його дивилася шведською)

Не знаю, ще не шукала

[Juliett]

Дівчата, шукаю Скелю червоного сонця. Ні в кого немає?

[мягкопушистая мама]

Прочитала пять книг Таны Френч,больше да чем нет)
все расследования построены на работе следователей ,именно на допросах и анализе данных ,первый раз было не скучно читать десятки страниц подряд допросов,обычно это самая скучная часть,мало динамики,но не здесь) за это плюс,как и за неожиданных главных виновников на последних страницах) минус- лично мне мешала добавка практически во всех книгах потусторонних сил))то привидения,то галюцинации массовые)) ну и местами при блестяще проведенном расследовании,все складывалось так что все понимают кто убийца ,но доказательств для суда мало и тут убийца совершенно сдуру признается сам и не от того что аргументы железные, а потому что увидел привидение))) такая концовка немного обесценивает всю работу проведенную следователем. Еще понравилось что в каждой книге расследование ведут разные детективы,они все работают в одном отделе и местами их имена мелькают в каждой книге,но в разных историях разный главный детектив,у каждого свои особенности работы ,ты получаешь в каждой книге уже знакомого героя ,но в новом амплуа) Вобщем читать можно)))

[мягкопушистая мама]

Дівчата а Айн Ренд ,Атлант расправил крылья,хтось читав?Бо відгуки такі різні.І Оруел 1984?Бо так часто ці книги на слуху.

Теперь и я могу сказать) у меня есть дурная привычка дочитывать книги до конца,даже если мне не очень нравиться,ну чтоб сложить окончательное мнение, и я оптимистка) надеюсь вдруг будет перелом и стагет интересно,так бывает)) так вот Атлант первая книга,которую даже одну треть первой части не осилила,вероятно не мой уровень)) я конечно понимаю что это утопия и аллегория,но очень скучно,тяжёлый язык,герои без полутонов,либо супперлюди со сверх задачами,либо тупая серая масса,и я совсем не доганяю тайный смысл))) ода капитализму? Но форма подачи вызывает обратную реакцию)) хотя может в этом и есть тот тайный смысл))) я не узнаю,не осилила(
Короче у меня с этой книгой ,как часто бывает с модным современным искусством,вроде все хвалят,а ты смотришь и не понимаешь что ж им так нравится-то,но начитавшись восторженных отзывов ,ты все же силишся найти хоть что-то,за что можно зацепиться,думая что раз всем нравиться ,а тебе нет,то это с тобой что-то не то,но против внутреннего чувства протеста не попрешь))) не мое так не мое)

[svexa]

Теперь и я могу сказать) у меня есть дурная привычка дочитывать книги до конца,даже если мне не очень нравиться,ну чтоб сложить окончательное мнение, и я оптимистка) надеюсь вдруг будет перелом и стагет интересно,так бывает)) так вот Атлант первая книга,которую даже одну треть первой части не осилила,вероятно не мой уровень)) я конечно понимаю что это утопия и аллегория,но очень скучно,тяжёлый язык,герои без полутонов,либо супперлюди со сверх задачами,либо тупая серая масса,и я совсем не доганяю тайный смысл))) ода капитализму? Но форма подачи вызывает обратную реакцию)) хотя может в этом и есть тот тайный смысл))) я не узнаю,не осилила(
Короче у меня с этой книгой ,как часто бывает с модным современным искусством,вроде все хвалят,а ты смотришь и не понимаешь что ж им так нравится-то,но начитавшись восторженных отзывов ,ты все же силишся найти хоть что-то,за что можно зацепиться,думая что раз всем нравиться ,а тебе нет,то это с тобой что-то не то,но против внутреннего чувства протеста не попрешь))) не мое так не мое)

І я наслухалась відгуків і не купила.А от Источник прочитала з задоволенням.

[Kalinna]

Теперь и я могу сказать) у меня есть дурная привычка дочитывать книги до конца,даже если мне не очень нравиться,ну чтоб сложить окончательное мнение, и я оптимистка) надеюсь вдруг будет перелом и стагет интересно,так бывает)) так вот Атлант первая книга,которую даже одну треть первой части не осилила,вероятно не мой уровень)) я конечно понимаю что это утопия и аллегория,но очень скучно,тяжёлый язык,герои без полутонов,либо супперлюди со сверх задачами,либо тупая серая масса,и я совсем не доганяю тайный смысл))) ода капитализму? Но форма подачи вызывает обратную реакцию)) хотя может в этом и есть тот тайный смысл))) я не узнаю,не осилила(
Короче у меня с этой книгой ,как часто бывает с модным современным искусством,вроде все хвалят,а ты смотришь и не понимаешь что ж им так нравится-то,но начитавшись восторженных отзывов ,ты все же силишся найти хоть что-то,за что можно зацепиться,думая что раз всем нравиться ,а тебе нет,то это с тобой что-то не то,но против внутреннего чувства протеста не попрешь))) не мое так не мое)

Я декілька років тому пробувала читати - не сподобалась, а зараз смакую з величезним задоволенням, тому раджу повернутись до книги пізніше з іншим настроєм.

[мягкопушистая мама]

О.Рой "Фамильные ценности" проглотила и не заметила,как шоколадку) очень лёгкая книжка,отдыхалочка,немного истории,немного искусства ювелирного,немного романтики,интриги и хеппиэнд)) но не примитивная,попробую ещё почитать того же автора

Відредаговано мягкопушистая мама, 14 листопад 2019 - 14:55.

[valeri]

Девочки, а посоветуйте мне книгу из категории «как отказаться от сахара». Чтоб прочитать, впечатлиться и больше не кушать сладкое. В общем , для волшебного пенделя нужно что-то почитать.

[Yadik]

Девочки, а посоветуйте мне книгу из категории «как отказаться от сахара». Чтоб прочитать, впечатлиться и больше не кушать сладкое. В общем , для волшебного пенделя нужно что-то почитать.

"Еда и мозг. Что углеводы делают со здоровьем" Д.Перлмуттер.

[Yadik]

Анна Быкова "Школьники ленивой мамы" - легко и с юмором о том, как не испортить нервную систему себе и ребенку, когда он идёт в школу. Актуально не только для мам будущих первоклашек (советы по подбору школы), а и для мам уже состоявшихся учеников. Тут есть и о булинге, и об уроках с оценками естественно.
Людмила Петрановская "Большая книга о вас и вашем ребенке" - книга состоит из двух частей: "Тайная опора в жизни ребенка" и "Если с ребенком трудно". Начала читать со второй, так как первую читала в прошлом году. Вторая часть все так же повторяет теорию привязанности ребенка к своему взрослому и на фоне этого развивается тема проблем во взаимоотношениях с детьми и поиск решения этих проблем. Книга написана по делу и с юмором.

[smakovska]

"Мальчик, которого растили как собаку" Брюс Перрі
 
Must read для батьків, тих, хто планує ними стати, і для всіх інших теж не завадить. Дуже легко читається, у доступній формі пояснюється, які наслідки може мати відсутність близькості між батьками і дитиною в її маленькому віці. Деякі історії відверто шокуючі, тому вразливим читати з обережністю. Не всі з них закінчуються позитивно, на жаль. Негативний вплив на психіку дитини у ранньому дитинстві може зробити з неї соціопата в майбутньому. Однак у деяких дітей лікування дало результат і вони виросли нормальними людьми. Дуже сильна книга, не жалкую, що нарешті знайшла час її прочитати.
Обіймайте, жалійте і любіть своїх дітей!
 
"Земля гуде" Олесь Гончар

Я не пам'ятаю, чи проходили ми цей твір у школі, знаю, що "Собор" Гончара точно був. Вирішила прочитати після прямого ефіру Юлі jabka, де вона розказувала про свою статтю, присвячену 86-й річниці Лялі Убийвовк. Хотілося подивитися на цю історію з різних боків. І з точки зору того, що Ляля була героїнею, і з точки зору того, що вона була видуманим персонажем радянської пропаганди.
Книгу цікаво читати хоча б тому, що там описується Полтава і згадуються місця, які ти в реальності знаєш. Картинка легко складається в голові: там і 10-а школа, і Корпусний сад, і Кобищани тощо. 
Кінець книги сумний, я не думаю, що це буде спойлером. Усім відомо, як закінчилося життя Лялі Убийвовк. Хоча... чи закінчилося воно саме тоді? А, може, вона і досі жива? (хоча це навряд, 1918 р. н.). На жаль, справа Лялі в СБУ і досі засекречена.
Кому цікаво, ось посилання, де Юля розказує історію про свою статтю.
 
"Медвежий угол" Фредрік Бакман

"Участь родителей - быть слишком маленьким одеялом: как ни пытаешься всех укрыть, все равно кто-то мерзнет".

 

Люблю Бакмана всією душею, хоча ця книга зачепила мене менше, ніж попередні. Але подумати дійсно є про що. У когось в топі "Чоловік на ім'я Уве", а у мене на першому місці - "Бабушка велела кланяться и передать, что просит прощения". Може, тому, що я прочитала її першою.
У "Ведмежому місті" мені здалося, автор на початку трішки перегнув з інтригою. Але я закриваю на це очі, бо книга така "на часі". Дуже актуальна в сьогоднішніх реаліях. 

Spoiler

Вбиті в мою голову з дитинства стереотипи намагалися хоч якусь частину провини перекласти на жертву. "Могла б звернутися пізніше в поліцію, і дати йому зіграти той матч" - думала я. Але ж він би міг просто не робити того, що зробив... І теж би зіграв у фіналі...

 

"Иногда говорят, что горе - это чувство, а утрата - физическое ощущение. Первое - скорее, рана, второе - как ампутированная часть тела: это как сравнить засохший лепесток с расколотым пополам стволом. Когда существуешь рядом с тем, кого любишь, в конце концов срастаешься с ним корнями. Можно сколько угодно говорить о переживании потери, о том, что время лечит, но от законов биологии никуда не денешься: если рассечь растение пополам, рана не заживет и оно погибнет".

 

Книга про кохання, про відносини між батьками і дітьми, про підліткову дружбу і перші захоплення, про життя у маленькому місті, про стереотипи, про вибір. Ну, і звісно, про хокей.) Раджу!

Відредаговано smakovska, 12 грудень 2019 - 15:44.