Книги
Розпочатий з annlyn, 27 кві 2009 12:33
2692 відповідей у цій темі
#2521Опубліковано 14 серпень 2019 - 14:14
Кларисса Пинкола Эстесс "Бегущая с волками. Женский архетип в мифах и сказаниях" - той рідкісний випадок, коли осиливши третину книги, вирішуєш припинити це читання))) Автор радить читачам знайти і пробудити в собі "дику", первісну жінку, і буде вам щастя. Багато роздумів про первісне у нашій свідомості. А сама книга - збірник звичних нам казок, наприклад, "Синя борода", "Василіса Премудра", "Гидке каченя" та ін. І коли сама казка займає кілька сторінок, то психологічний опис кожного кроку героя чи події займає 50-100 сторінок, то читати це, як на мене, просто втрачати час. Хоча на фб були супер-пупер відгуки. Можливо, дана тема мені просто не цікава, бо для мене казка - це щось добре, мудре і світле, а не перевернуте з ніг на голову.
#2523Опубліковано 15 серпень 2019 - 18:51
Яна, в мене враження аналогічні.. Не дочитала, фігня повна)))
Свєта, мені твої книжки завжди "заходять". Дякую! #2525Опубліковано 18 серпень 2019 - 16:36
Вчора дочитала останю сторінку. Дуже сподобалася серія. В останій книжці дуже багато героїв, і іноді я губилась про кого читаю. Продовження, я так міркую, чекати ще довго, але хочеться прочитати так що буду чекати.
#2527Опубліковано 21 серпень 2019 - 10:44
Не подскажете, где можно скачать полную версию? А то я только фрагменты нахожу. #2531Опубліковано 27 серпень 2019 - 07:29
Наринэ Абгарян "С неба упало три яблока" - книга про жінку у солідному віці, яка зібралася вмирати. Книга, де одна сімейна історія плавно переплітається з іншою. Книга про невелике гірське селище і його мудрих жителів неповторних і самобутніх, з їх печалями і радощами. Плюс кілька коротких оповідань. Цікаво, самобутньо, інша культура, традиції, імена, страви...
#2533Опубліковано 29 серпень 2019 - 17:56 Хаксли "О дивный новый мир" #2534Опубліковано 30 серпень 2019 - 08:00 Про нього теж чула вже.Дякую. #2536Опубліковано 11 вересень 2019 - 18:40 Дуже дякую за Источник.Читаю на російській мові,мені так краще засвоюється.Книга дійсно йде на одному диханні.Цвкаві повороти сюжету. #2537Опубліковано 13 вересень 2019 - 07:08
Прочитала Манюню ,понравилась,но сто раз словила себя на мысли,что многие ситуации и особенно методы воспитания детей с позиции сегодняшних реалий не кажутся такими уж забавными,тоны прочитанных книг по психологии и воспитанию детей плотными штабелями улеглись в моей голове)) читая же книгу с позиции моего советского детства ,было смешно и немножко ностальгично за тем беззаботным временем детства
#2538Опубліковано 13 вересень 2019 - 08:22
у мене донька зараз читає #2539Опубліковано 17 вересень 2019 - 13:08
Цей рік подарував мені багато чудових книг, одна із них - «Таємний щоденник Хендріка Груна віком 83 1/4 роки». Це щоденник, написаний мешканцем будинку престарілих, дідусем-бешкетником Хендріком Груном.
В цій книзі розповідається про старість без прикрас, про проблеми які виникають в такому віці, але Хендрік сприймає це як належне, він розуміє, що це незворотня реальність. Не можна сказати, що ця історія просякнута якимось надмірним оптимізмом, що логічно, адже в такому віці це було б дивно, але дідусь сприймає свій стан таким яким він є і намагається кожен день прожити як останній. Так, деякі мешканці, які не хочуть доживати свій вік, сидячи в кріслі і обговорюючи хвороби, створюють клуб «Старих, але ще не мертвих» і організовують своє дозвілля з відчайдушністю молодих. Старий - не означає поважний і смиренний, тому ми стаємо свідками інколи неймовірних витівок і емоцій, бо ж навіть якщо тобі за 80 і ти живеш в державному притулку, то маєш право мати бажання (інколи божевільні з точки зору здорового глузду), можеш зашарітися від поцілунку в щоку, та і власне, коли, як не зараз, ламати стереотипи і порушувати правила? Чи легка ця книга? Не сказала б,а ще вона водночас весела і сумна. На побачення можна ходити навіть в памперсі, тому що в 83 багато чого можна собі дозволити і зробити вперше те, на що у тебе не вистачало часу раніше. Днями закінчила читати ще один щоденник, цього разу справжній, «Щоденник книгаря», написаний букіністом з Шотландії Шоном Байзеллом. Тут немає ніякої особливої інтриги, любовної драми і тд, адже це просто нотатки професіонала, а не розважальний твір. Книга відкрила мені очі на багато речей, тепер навіть не знаю, чи купуватиму книги на амазоні). Признаюсь чесно, я колись мріяла про власну книгарню, з цією книгою я ще раз переконалася, наскільки ми можемо романтизувати те, що нас захоплює, насправді реальність зовсім інша - як стверджує Шон, більшість відвідувачів його магазинчику - скупі невігласи і так, після цієї книги я з ним згодна. Ця книга по відчуттям мені нагадала трохи «Маленьку паризьку книгарню» і ще раз переконала мене в тому, що я люблю читати книги про книги. Шон веде сторінку книгарні в фейсбуці, цікаво було знайти її і порівняти образи, які виникли після прочитання, з реальністю. Мені не хотілося, щоб ця книга закінчувалася, вона повністю виправдала мої очікування, але якщо ви вирішили її читати - не чекайте сильних емоцій, пам‘ятайте, що це просто мемуари. Відредаговано Polinka78, 17 вересень 2019 - 13:10. #2540Опубліковано 06 жовтень 2019 - 13:13
Недавно дочитала нову книгу Лиса "В'язні зеленої дачі". Мабуть, давно треба припинити порівнювати кожну його нову книгу з Яковом і Соломією, але воно якось автоматично виходить.) Сюжет непоганий, але немає все-таки оцього "вау", не зачіпає так. Хоча книга на "подумать" - у що виливаються помилки молодості, про матеріальне і духовне, про нерозділене кохання. Чи раджу? Прочитати можна, але не чекати від книги надто багато.
1 користувачів читають цю тему0 учасників, 1 гостей, 0 анонімних користувачів |
Важливі повідомлення
Про рекламу на форумі читати тут. |